У кожної людини є багато різноманітних талантів. Але є один з них, який повторюється у кожної людини, це талант творити. З самого дитинства у нас просипається цей дивовижний талант, ми починаємо творити на листку паперу, що переростає у ціле захоплення. Насамперед- творчість це діяльність,спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. кожний розуміє під цим поняттям зовсім різні речі, наприклад для когось творчість це малювання, створення висот художнього мистецтва; для когось- написання поем, віршів, захоплюючих оповідань; хтось вважає творчістю створення будинків, проектування моделей квартир, саду. На різних прикладах бачимо, що творчість для кожної людини має своє, особливе значення. Наукові джерела описують творчість як щось «нове», створення нового продукту. І далі йдуть пояснення про здібності, вміння, талан і геніальність. Як на мене, творчість є повсякденням кожної людини – від малюка до глибокої старості. Творчість закладена в нас від народження, бо ми самі є творінням – батьків, Природи чи Бога. Творчість нерозривно пов'язана з талантом. Починаючи творити людина розвиває, відкриває свій, можливо ще доти не розкритий, талант. Для мене творчість- це щось легке, невимовно красиве, з до якого можна створить щось з нічого. Мене завжди вражали люди з тим чи іншим умінням творити щось нове, зовсім не відоме ще сьогоденному світу. У загальному висновку можемо побачити, що творчість завжди супроводжує людину на протязі всього життя.
1.Г,2.В,3.Г.До третьогоПопулярним жанром була житійна (агіографічна) література. Важливе місце зайняли житія святих - біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою. Входячи до складу християнських держав, Київська Русь турбувалася про створення культу власних святих та їх життєписів. Але якщо в римській і візантійській традиції прославлялися подвиги великомучеників з числа подвижників і ченців, страждальників за віру, то на Русі писалися житія князів. Першими були прославлені убієнні в 1015 р. сини Володимира Святославича — Борис і Гліб. Загинули вони за наказом їх брата Святополка Окаянного. Відмінність “Житія Бориса і Гліба” від подібних візантійських знов-таки полягає в ідеї патріотизму: ці святі подають “целебні дари” всій “Руській землі”, вони “єста заступника Русьстей земли”. “Житіє” малює Бориса не як аскета, а як прекрасного князя-рицаря. Були також складені “Житія” княгині Ольги, Володимира Святого.
Пізніше на Русі стали складатися і житія ченців-подвижників. Таким є написане самим Нестором-літописцем “Житіє Феодосія Печерського”, одного з фундаторів Києво-Печерського монастиря. Особливу популярність отримали патерики - збірники житіїв, складені не за календарним, а за так званим географічним принципом. Високими достоїнствами відмічений “Києво-Печерський патерик” - збірник розповідей про ченців Києво-Печерської лаври.
Насамперед- творчість це діяльність,спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. кожний розуміє під цим поняттям зовсім різні речі, наприклад для когось творчість це малювання, створення висот художнього мистецтва; для когось- написання поем, віршів, захоплюючих оповідань; хтось вважає творчістю створення будинків, проектування моделей квартир, саду. На різних прикладах бачимо, що творчість для кожної людини має своє, особливе значення.
Наукові джерела описують творчість як щось «нове», створення нового продукту. І далі йдуть пояснення про здібності, вміння, талан і геніальність. Як на мене, творчість є повсякденням кожної людини – від малюка до глибокої старості. Творчість закладена в нас від народження, бо ми самі є творінням – батьків, Природи чи Бога. Творчість нерозривно пов'язана з талантом. Починаючи творити людина розвиває, відкриває свій, можливо ще доти не розкритий, талант.
Для мене творчість- це щось легке, невимовно красиве, з до якого можна створить щось з нічого. Мене завжди вражали люди з тим чи іншим умінням творити щось нове, зовсім не відоме ще сьогоденному світу. У загальному висновку можемо побачити, що творчість завжди супроводжує людину на протязі всього життя.
Пізніше на Русі стали складатися і житія ченців-подвижників. Таким є написане самим Нестором-літописцем “Житіє Феодосія Печерського”, одного з фундаторів Києво-Печерського монастиря. Особливу популярність отримали патерики - збірники житіїв, складені не за календарним, а за так званим географічним принципом. Високими достоїнствами відмічений “Києво-Печерський патерик” - збірник розповідей про ченців Києво-Печерської лаври.