Твір належить до ранньої поезії Ліни Василівни. Спогади про повоєнні роки ще й досі живі... Вони болісно залишили свій слід у памятіі серці : "моє дитинство, вбите на війні" «Мій перший вірш написаний в окопі» -це той перший вірш, що його маленька дівчинка з містечка над Дніпром написала «мало не осколком» на стіні окопу, не зберігся: упав снаряд, і стіна з великими дитячими літерами осипалася. Тяжкі втрати хвилюють душу. В цей час поетеса пише про життя і слід,що залишає людина на землі. Світ здається похмурим, безрадісним, повним знедолених. Темою поезії є зображення перших кроків війни з усіма її наслідками як чогось страшного і жахливого.Не лише сама війна калічить людей і приносить страждання, а навіть спогади про неї.Вірш сповнений щирими переживаннями та емоціями. Ліна Костенко вражає поетичною відвертістю. Вона щиро відкриває своє серце перед читачем; її майстерність проявляєтьсяу зображенні трагічної правди війни. Людина відкриває для себе чаруючий світ поетичного слова.
«Червоне та чорне». Ці стендалівські тони споконвіку прокладають сповнену мрій та розчарувань стежину нашого буття. Минають роки, засмучені, сумні, овіяні подихом часу обличчя заступають на місця безтурботних, схвильованих дотиком щастя дитячих лиць. Але шляхом турбот та радості, поразок та досягнень йдуть поруч із нами від миті народження до миті смерті два поводирі. Любов та журба. Червоним кольором гарячого серця палають безмежна невичерпна любов матері та дитини, щире кохання наречених, чорним кольором тихо жевріють очі людей під впливом нещастя: болі, хвороби, смерті. Червоне та чорне. Це поєднання кольорів ще з давніх-давен усвідомлювалось як вираження самої суті людського буття. Тому в усій Україні вишивані сорочки переважно мережать чорним та червоним кольором, кольором радості і смутку, існування та загибелі.
«Мій перший вірш написаний в окопі» -це той перший вірш, що його маленька дівчинка з містечка над Дніпром написала «мало не осколком» на стіні окопу, не зберігся: упав снаряд, і стіна з великими дитячими літерами осипалася.
Тяжкі втрати хвилюють душу. В цей час поетеса пише про життя і слід,що залишає людина на землі. Світ здається похмурим, безрадісним, повним знедолених.
Темою поезії є зображення перших кроків війни з усіма її наслідками як чогось страшного і жахливого.Не лише сама війна калічить людей і приносить страждання, а навіть спогади про неї.Вірш сповнений щирими переживаннями та емоціями. Ліна Костенко вражає поетичною відвертістю. Вона щиро відкриває своє серце перед читачем; її майстерність проявляєтьсяу зображенні трагічної правди війни. Людина відкриває для себе чаруючий світ поетичного слова.
Червоне та чорне. Це поєднання кольорів ще з давніх-давен усвідомлювалось як вираження самої суті людського буття. Тому в усій Україні вишивані сорочки переважно мережать чорним та червоним кольором, кольором радості і смутку, існування та загибелі.