Нечуй-Левицкий Иван Семенович (настоящая фамилия ‒ Левицкий; псевдоним: И. Баштовый, А. Глаголь, О. Криницкий, Иван Нечуй) [13(25).11.1838, местечкоСтеблёв, ныне Корсунь-Шевченковского района Черкасской области, ‒ 15.4.1918, Киев], украинский писатель. Окончив Киевскую духовную академию (1865), преподавал историю, географию, русский язык и словесность. Печатался с 1868. Н.-Л. создал ряд классических образов украинской прозы: сельский бунтарь Микола (повесть «Микола Джеря», 1878), неудачница Василина (повесть «Бурлачка», 1876), тёмные деревенские собственники Кайдаши (повесть «Семья Кайдаша», 1879) и др. Позднее в творчестве Н.-Л. определеннее становится сатирическая направленность: повести «Афонский проходимец» (1890), «Среди врагов» (1893) и др. Творческое наследие Н.-Л. велико: он создал большое количество повестей, рассказов, исторических романов, пьес («На Кожумяках», «Маруся Богуславка», 1875), юморесок, в которых отразилась жизнь крепостной и пореформенной Украины. Однако в некоторых его произведениях (особенно из жизни интеллигенции) ощутимо влияние украинского буржуазного национализма (повести «Тучи», 1874; «Над Чёрным морем», 1890, и др.). Реалистическая творческая манера писателя формировалась под влиянием Т. Г. Шевченко, Н. В. Гоголя, И. С. Тургенева, М. Е. Салтыкова-Щедрина, А. Н. Островского. Творчество Н.-Л. сыграло большую роль в развитии украинского социального романа. Произведения Н.-Л. переведены на многие языки народов СССР и иностранные языки. В Стеблёве существует литературно-мемориальный Дом-музей Н.-Л. В 1968 здесь открыт памятник писателю.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: