Як ви розумієте один із епіграфів до твору В. Підмогильного "Місто" - «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?». Свою думку підтвердіть прикладами з названого твору.
Поема "Енеїда" І. П. Котляревського — унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі "парубок моторний" Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі "Енеїда" з до цього образу хотів підкреслити благородне, "божественне" походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується "всунути в руку Нептуну" півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.
По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов'ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який "садить гайдука", любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього "Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило".Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?
Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.
Поема «Мойсей» – один з найкращих творів І. Я. Франка. За жанром це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії, коли народ піднявся на боротьбу проти гнобителів.
У передмові до твору Франко зазначав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні» .
Мойсей присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив людей по пустелях, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його: Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.
У «Пролозі» до поеми виявляється полум'яний патріотизм поета, любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє.
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу.
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили «укриту злість, облудливу покірність» сусідам, які їх скували й накинули ярмо рабства. Якщо перша частина «Прологу» сповнена болю, то друга має бадьору, упевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий: «Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі, труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, покотиш Чорним морем гомін волі, і глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі» .
Спів цей Франка, «хоч тугою повитий, та повний віри» .
У поемі «Мойсей» Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і вірний пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр увійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.
Объяснение:
"Еней був парубок моторний"
(за поемою І. П. Котляревського "Енеїда")
Поема "Енеїда" І. П. Котляревського — унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі "парубок моторний" Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі "Енеїда" з до цього образу хотів підкреслити благородне, "божественне" походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується "всунути в руку Нептуну" півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.
По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов'ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який "садить гайдука", любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього "Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило".Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?
Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.
Объяснение:
Поема «Мойсей» – один з найкращих творів І. Я. Франка. За жанром це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії, коли народ піднявся на боротьбу проти гнобителів.
У передмові до твору Франко зазначав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні» .
Мойсей присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив людей по пустелях, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його: Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.
У «Пролозі» до поеми виявляється полум'яний патріотизм поета, любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє.
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу.
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили «укриту злість, облудливу покірність» сусідам, які їх скували й накинули ярмо рабства. Якщо перша частина «Прологу» сповнена болю, то друга має бадьору, упевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий: «Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі, труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, покотиш Чорним морем гомін волі, і глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі» .
Спів цей Франка, «хоч тугою повитий, та повний віри» .
У поемі «Мойсей» Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і вірний пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр увійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.