Яка доля очікує Йванів, коли вони подорослішають? • Чому старість самотньої жінки — це її безпорадність і важке життя?

• Що мав на увазі поет, зазначаючи про матір: «А ти,

великомучениця»?

• Яким чином ця поезія Т. Шевченка ідейно пов’язана з іншими його

творами?

• Через що красуня дівчина втрачає свою привабливість?

• Чому батьки виганяли своїх дочок з позашлюбною дитиною з дому?

Чи було це морально виправданим?

• Чим пояснити зневажливе ставлення людей до жінки-покритки?

• Про що може розпитати дитина-байстря у матері, коли вона стане

дорослою?

• Яку долю буде мати така дитина?

• Яке покарання може понести мати від своєї дитини

• У чому вбачає трагедію жінки-покритки?

• Над чим змушує поміркувати Тарас Григорович читача своєю

поезією?

• Яким же вбачає автор райське життя на землі?

«Чи вважаєте ви своє життя раєм?»

Климко є головним героєм твору.Має гарну зовнішність каштанове волосся, виразні очі.Живе у бідній сім'ї,після смерті дядька,зовсім сирота.Має гарну поведінку,вчинки зовсім не дитячі,(поїхати за молоком для вчительки в інший город тощо) має гарні стосунки с найкращим другом,товаришує з ним пліч - о - пліч.Зовнішній світ Климка , надто дорослий,глибокі мислі, Клим дуже гарна людина...Ставиться до всіх с повагою та пошаною.Автор вклав у нього душу.Чому ж таки він "сам його і вбив".На мою думку він вирішив "внести в пожертви" Климка,щоб показати іншим,яке буває життя не справидливе,Тим паче події твору у часи війни.

Перш за все – безкомпромісна громадянська позиція поетеси. Щоб упокорити свідому непоступливість письменниці, високі компартійні мужі через видавництва все робили, аби гостре слово мужньої жінки не дійшло до читача. Тільки вона не зрадила ні себе, ні поезію. Ліна Костенко ненастанно, одержимо творила й піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним, а за своїм морально-етичним звучанням сягає вічності. Ліна Василівна стільки літ стояла на сторожі нашого Вавилону, але сьогодні вона просить тиші: «Прости мені, мій змучений народе, / що я мовчу. Дозволь мені мовчать. / Бо ж сієш-сієш, а воно не сходе. / І тільки змії кубляться й сичать». Чому так сталося? Що призвело до таких розмірковувань? Поетеса відповідає: «Всі проти всіх, усі ні з ким / не згодні. / Злість рухає людьми. Але у бік безодні».

Частину своїх поезій Ліна Костенко присвятила темі війни. Але це, напевно, недоречне слово – «присвятила», бо поетеса вистраждала, сама пережила страшні воєнні роки, які болем відзиваються у серці кожного, хто має в серці святість. Ці спогади вилила, висповідала у своїх поезіях.

Объяснение: