У вірші «Галли» автор поглядом ученого розглядає історію, намагається вловити дух і атмосферу давнього життя, передісторію людства, щоб знайти там проекції у сьогоднішній день, аби силою історичного минулого надихати сучасників. Галли — давній народ, який жив переважно на території сучасної Франції. Його визначальна ознака — кипуча енергія, відвага, бажання нових завоювань, потяг до нових просторів. Їхня доба — формування нових народів. Галли сміливо йдуть уперед у передчутті нових земель, нових пригод. Автор описує таємничу і загадкову душу народу, що прагне уціліти, самоствердитися. В останніх рядках робить поетично-історіософський висновок про циклічність розвитку людства в часі, про закономірність життя і смерті. Усвідомлення того, що галлам «судилося розбиться колись і десь об гори кам’яні», не зменшує їхньої відваги, а примножує її, наповнює її поривом і надією. Саме такими прагнув бачити своїх сучасників Олег Ольжич.
Археологічний мотив звучить і в цій поезії:
«Рінь» Ольжич аналіз
Де шлях у жовті врізується стіни і урвище над закрутом стримить,
Наш погляд, неуважливий на мить, затримує жорсткий ріні.
Вона суха і сіра. Але вії примкнеш перед камінням у піску –
І раптом чуєш силу вод рвучку та різкість вітру, що над ними віяв.
Рінь — дрібне каміння, обточуване водою, вітром, для поета ж головне те, що це німий свідок історії, який багато міг би розповісти про минуле. Вчений-археолог шукає у камінні досвід людства, чиїсь перемоги і поразки, суть історії. Використовуючи свої знання археолога, філософа, історика, Олег Ольжич вибудовує власну світоглядну та естетичну концепцію, згідно з якою минуле, сучасне і майбутнє — це неподільний ланцюг. Відтак автор намагається оживити історію, окремі матеріальні предмети, що збереглися віддавна — камінь, уламки кераміки, а також реконструювати засобами слова її дух як вічну боротьбу. Образ каміння один з улюблених в Ольжича: «Я — камінь з Божої пращі» (праща — стародавня ручна зброя для метання каменя). «Поєднання замінності», твердості з енергією дії витворює модель, характерну для поезії Олега Ольжича.
Химера - це дивне і таємниче створіння, яке живе в лісовому озері. Так розказав хлопцям Василь Трош. Друзі повірили Василю і дуже хотіли хоча б побачити це таємниче створіння, яке ще нікому невідоме і яке ніхто не бачив. Вони і не здогадувалися, що Василь з них покепкував і всіляко розпалював у них цікавість до розгадування цієї таємниці .
Пояснення:
за академічним тлумачним словником слово ХИМЕ́РА має тлумачень дуже багато, у тому числі :
У давньогрецькій міфології — страховище з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум'я;
або перен. Що-небудь своєрідне, дивне, оригінальне.
У вірші «Галли» автор поглядом ученого розглядає історію, намагається вловити дух і атмосферу давнього життя, передісторію людства, щоб знайти там проекції у сьогоднішній день, аби силою історичного минулого надихати сучасників. Галли — давній народ, який жив переважно на території сучасної Франції. Його визначальна ознака — кипуча енергія, відвага, бажання нових завоювань, потяг до нових просторів. Їхня доба — формування нових народів. Галли сміливо йдуть уперед у передчутті нових земель, нових пригод. Автор описує таємничу і загадкову душу народу, що прагне уціліти, самоствердитися. В останніх рядках робить поетично-історіософський висновок про циклічність розвитку людства в часі, про закономірність життя і смерті. Усвідомлення того, що галлам «судилося розбиться колись і десь об гори кам’яні», не зменшує їхньої відваги, а примножує її, наповнює її поривом і надією. Саме такими прагнув бачити своїх сучасників Олег Ольжич.
Археологічний мотив звучить і в цій поезії:
«Рінь» Ольжич аналіз
Де шлях у жовті врізується стіни і урвище над закрутом стримить,
Наш погляд, неуважливий на мить, затримує жорсткий ріні.
Вона суха і сіра. Але вії примкнеш перед камінням у піску –
І раптом чуєш силу вод рвучку та різкість вітру, що над ними віяв.
Рінь — дрібне каміння, обточуване водою, вітром, для поета ж головне те, що це німий свідок історії, який багато міг би розповісти про минуле. Вчений-археолог шукає у камінні досвід людства, чиїсь перемоги і поразки, суть історії. Використовуючи свої знання археолога, філософа, історика, Олег Ольжич вибудовує власну світоглядну та естетичну концепцію, згідно з якою минуле, сучасне і майбутнє — це неподільний ланцюг. Відтак автор намагається оживити історію, окремі матеріальні предмети, що збереглися віддавна — камінь, уламки кераміки, а також реконструювати засобами слова її дух як вічну боротьбу. Образ каміння один з улюблених в Ольжича: «Я — камінь з Божої пращі» (праща — стародавня ручна зброя для метання каменя). «Поєднання замінності», твердості з енергією дії витворює модель, характерну для поезії Олега Ольжича.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/oleg-olzhich-analiz-virshiv
Объяснение:
Відповідь:
Химера - це дивне і таємниче створіння, яке живе в лісовому озері. Так розказав хлопцям Василь Трош. Друзі повірили Василю і дуже хотіли хоча б побачити це таємниче створіння, яке ще нікому невідоме і яке ніхто не бачив. Вони і не здогадувалися, що Василь з них покепкував і всіляко розпалював у них цікавість до розгадування цієї таємниці .
Пояснення:
за академічним тлумачним словником слово ХИМЕ́РА має тлумачень дуже багато, у тому числі :
У давньогрецькій міфології — страховище з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум'я;
або перен. Що-небудь своєрідне, дивне, оригінальне.