Яка з порід драконів є найрідкіснішою в нас час?
А: чорний морок
Б: червоний флам
В: гігантський грін
Г: грушевий дракон
Выберите один правильный ответ (максимум )
3. Які зміни відбулися з Михасем, коли він повернувся після літа до Києва?
Яких нових якостей він набув?
Їх тут аж три!
А: бачив живі похибки
Б: зміг порозумітися з молодшим братиком
В: чув та розумів мову рослин та тварин
Г: захопився вивченням доісторичних тварин
Д: почав харчуватися лише фруктами
Е: розлюбив ботаніку назавжди
Выберите все (3) правильные ответы (максимум )
4. Чим, як виявилося, треба поливати насінину драконячого дерева,
щоб вона проросла?
А: фруктовим чи овочевим соком
Б: молоком або ж кефіром
В: кока-колою
Г: газованою водою
Выберите один правильный ответ (максимум )
5. О р-радість! О щастя!
Вер-р-ртає зі школи
Гер-р-рой, що його
Не здолати ніколи!
Михасева слава
Летить по світах.
О слався! О слався!
Назавжди в віка-а-а-а-а-ах!
Що це таке?
А: ода Навігаторові, яку співали дракони на кожній стоянці
Б: гімн на Михасеву честь із нагоди щасливого повернення зі школи
В: пісня, яку Міхась мав вивчити для шкільного свята
Г: колисанка, яку співала Михасеві мама, коли він був маленький
Выберите один правильный ответ (максимум )
6. "Незабаром брати Вербицькі у повному складі вирушили з під’їзду.
Першим шпацирував синій грушевий дракон, гордовито піднявши
вгору блискучого носа, другим у візочку їхав Котька, завзято гризучи
шматок бублика. А замикав ходу похмурий Михась.
Його мучили погані передчуття, але відмовитися від цієї авантюри було ніяк .
Приблизно за півгодини брати Вербицькі дісталися великого переходу.
Михась деякий час катав візочка підземними галереями, вдаючи,
ніби шукає зручне місце, а насправд відтягував час ганьби."
Куди вирушили брати Вербицькі? Що збиралися робити?
А: вигуляти Котьку
Б: заробити грошей, ставши вуличними музиками
В: шукати Спайка
Г: пограбувати підземну крамницю
Выберите один правильный ответ (максимум )
7. Яка частина тіла постраждала в Хоми під час небезпечної пригоди з вибухом?
А: гребінь
Б: хвіст
В: лапа
Г: вухо
Выберите один правильный ответ (максимум )
8. У якій пустелі зупинялися на ночівлю дракони?
А: в Олешках
Б: у Сахарі
В: у Лівійській
Г: в Атакамі
Выберите один правильный ответ (максимум )
9. А цей чар-інструмент відіграв таки серйозну роль у сюжеті:
"...вона починалася як сопілка, а далі на ній з’являлося потовщення,
схоже на половинку великої груші з отвором посередині,
над яким були натягнуті струни, наче в кобзи.
Якщо одночасно дмухати в отвір на кінці сопілки і перебирати пальцями
струни кобзи, виходила досить кумедна нявчально-мурчальна музика..."
Що це за інструмент?
А: клАцка
Б: дудУка
В: вуркОта
Г: бульбОка
Д: дзЕнька
Выберите один вариант ответа (максимум )
10. У кого закохалися ці дві прекрасні панянки?
А: в Амура Ґаланта
Б: у Хому Вербицького
В: у Навігатора
Г: у Домінуса Вербу
Д: у Гарбузяного Пиха
Е: у літак
Малий Тарас чумакує.
"Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.
Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.
Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.
— Невинно терпить,— каже батько.
Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:
— А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...
Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».
На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.
— Що це за місто? — питається в батька Тарас.
— Гуляйполе,— відповідає батько.
І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.
— Обідатимемо, сину,— каже. Сідають на возі, обідають.
— То вже степ, тату?
— Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить.
Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше — за річку Тикич, у степ безмежний.
— А це вже справжній степ? — допитується знову Тарас.
— Так, це вже степ,— відповідає батько.
Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:
— Тату, то тут жили запорожці?
— Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця,— відповів батько.
А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам'ятає і запорожців, і гайдамаків".
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.