Анафора (єдинопочаток) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (1-А - потор "ти знаєш" на початку віршованих рядків).
Епітети - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища (2-Б - сивими очима, материнська ласка, добра ласка).
Порівняння - пояснення одного предмета через інший за подібністю (3-В - рушник простелю, наче долю).
Епіфора (єдинозакінчення) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій у кінці віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (наприклад, продовження вірша "Ти знаєш, що ти - людина?" В.Симоненка:
— Браття моє миле! — рече тоді полковник Шрам. — Тяжко моєму серцю! Не здолаю більш од вас таїтись! Їду я не в Київ, а в Переяслав, до Сомка-гетьмана; а їду от чого. Україну розідрали надвоє: одну часть, через недоляшка Тетерю, незабаром візьмуть у свої лапи ляхи, а друга сама по собі перевернеться кат знає на що. Я думав, що Сомко вже твердо сів на гетьманстві, — а в його душа щира, козацька, — так міркував я, що якраз підійму його з усіма полками на Тетерю, да й привернем усю Україну до одної булави. Гіркої підніс ти моєму серцю, божий чоловіче, да ще, може, як-небудь діло на лад повернеться, їдьмо зо мною на той бік: тебе козаки поважають, твоєї ради послухають…
Відповідь: 1 - А, 2 - Б, 3 - В.
Детальніше:
Анафора (єдинопочаток) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (1-А - потор "ти знаєш" на початку віршованих рядків).
Епітети - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища (2-Б - сивими очима, материнська ласка, добра ласка).
Порівняння - пояснення одного предмета через інший за подібністю (3-В - рушник простелю, наче долю).
Епіфора (єдинозакінчення) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій у кінці віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (наприклад, продовження вірша "Ти знаєш, що ти - людина?" В.Симоненка:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина...
Г)
Объяснение:
— Браття моє миле! — рече тоді полковник Шрам. — Тяжко моєму серцю! Не здолаю більш од вас таїтись! Їду я не в Київ, а в Переяслав, до Сомка-гетьмана; а їду от чого. Україну розідрали надвоє: одну часть, через недоляшка Тетерю, незабаром візьмуть у свої лапи ляхи, а друга сама по собі перевернеться кат знає на що. Я думав, що Сомко вже твердо сів на гетьманстві, — а в його душа щира, козацька, — так міркував я, що якраз підійму його з усіма полками на Тетерю, да й привернем усю Україну до одної булави. Гіркої підніс ти моєму серцю, божий чоловіче, да ще, може, як-небудь діло на лад повернеться, їдьмо зо мною на той бік: тебе козаки поважають, твоєї ради послухають…