ЗІРКОВИЙ ШЛЯХ КОРОЛЬОВА У тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомому році ракета вивела на орбіту штучний супутник Землі. Це стало першим необхідним кроком в освоєнні космічного простору. Без ракети-носія не могло бути й мови про космічні польоти.
На чолі великої справи стояв керівник, який вірив у реальність таких польотів у той час, коли багато хто вважав їх фантастикою. Цим керівником був головний конструктор, академік, українець Сергій Корольов.
Працювати з Корольовим було важко, але цікаво. Підвищена вимогливість, стислі терміни завершення завдань, новизна, яка приховувала не лише приємні несподіванки, - усе це змушувало тих, хто з ним працював, постійно перебувати в стані нервового напруження.
Проте всі ці труднощі, незручності, а інколи й серйозні неприємності видавалися мізерними порівняно із захопливо цікавою роботою. Однією з причин постійного інтересу до роботи була її новизна. Корольов не любив спокійного життя, не любив повторюватися. Розробляючи якусь нову конструкцію, пройшовши виснажливий шлях пошуків, нарешті надавши конструкції потрібного ступеня завершеності, він начебто втрачав інтерес до теми. Часто свої досягнення «дарував» спорідненому колективу, причому навіть переводив своїх колег у нову групу конструкторів. Це свідчило про масштабність його поглядів і невичерпну творчість.
Попри велику щедрість Сергій Корольов нікому не передавав тематики, пов’язаної з пілотуванням польотів. Мабуть, неабияка роль у цьому належала його юнацькій мрії - літати на планерах, а потім на ракетному апараті. Тому й не дивно, що всю інформацію про космонавтів він відстежував сам і контролював дуже ретельно.
Відбір і підготовка перших космонавтів проводилися паралельно з удосконаленням кораблів. Так само як не було ніякого досвіду створення космічних кораблів, був відсутній і досвід підготовки космонавтів. Що очікувало людину в космічному просторі? Достеменно було відомо, що вона опиниться в невагомості, що під час підйому та спуску на неї будуть впливати великі перевантаження, що корабель перебуватиме під дією космічного випромінювання. Як вплине космічний політ на психіку людини? На ці запитання ніхто не міг відповісти.
Було приємно відчувати, що космічні рейси перекреслили песимістичні прогнози деяких учених, згідно з якими людина більше доби не зможе існувати в космосі, а тривала невагомість може стати бар’єром для його освоєння.
Космонавтика розширила обрії наших знань, стимулювала розвиток багатьох галузей науки й техніки. Земляни завжди будуть із вдячністю пам’ятати імена людей, які відкрили нову сферу людської діяльності. У цьому сузір’ї імен одне з найяскравіших - ім’я нашого співвітчизника - авіаконструктора Сергія Корольова (Із журналу).
Виконайте завдання.
1. Визначте тип і стиль мовлення тексту.
2. Поміркуйте, чому, незважаючи на всі труднощі, робота приносила С. Корольову задоволення. Завдяки чому він зміг досягти успіху?
3. Знайдіть 3-5 прикладів чергування у - в, і - й.
4. Укажіть на особливості вимови виділених слів (наголошування або вимова звуків).
5. Прочитайте текст удруге. Складіть колективно складний план.
6. Перекажіть стисло прочитане та доповніть текст невеликим роздумом на одну з тем: «Успіх - це результат безперервної й наполегливої діяльності», «Кроки до успіху», «Успіх приходить до сміливих».
Объяснение:
Главные герои «Мастера и Маргариты»
Произведение Булгакова представляет собой «роман в романе», и главные герои «Мастера и Маргариты» Булгакова в части, повествующей о пребывании Сатаны в Москве – Воланд, Мастер и Маргарита, Иван Бездомный.
Воланд
Сатана, Дьявол, «дух зла и повелитель теней», могущественный «князь тьмы». Посетил Москву в роли «профессора черной магии». Воланд изучает людей, разными стараясь проявить их суть. Посмотрев на москвичей в театре-варьете, делает вывод о том, что они «обыкновенные люди, в общем, напоминают прежних, квартирный вопрос только испортил их». Давая свой «великий бал», вносит беспокойство и смятение в жизнь горожан.
Бескорыстно принимает участие в судьбе Мастера и Маргариты, возрождает сожженный роман Мастера, позволяет автору романа сообщить Пилату, что тот прощен.
Настоящее обличье Воланд принимает, оставляя Москву.
Мастер
Бывший историк, отрекшийся от своего имени, написавший гениальный роман о Понтии Пилате. Не выдержав травли критиков, оказывается в психиатрической лечебнице. Маргарита, возлюбленная Мастера, просит Сатану любимого. Воланд выполняет и Иешуа, прочитавшего роман – дать Мастеру покой.
«Прощание свершилось, счета оплачены», и Мастер с Маргаритой обретают покой и «вечный дом».
Маргарита
Красивая и умная женщина, жена «очень крупного специалиста», ни в чем не нуждавшаяся, не была счастлива. Все изменилось в момент встречи с Мастером. Полюбив, Маргарита становится его «тайной женой», другом и единомышленником. Она вдохновляет Мастера на роман, побуждает бороться за него.
Заключив сделку с Сатаной, исполняет роль хозяйки у него на балу. Милосердие Маргариты, просящей пощадить Фриду вместо для себя, защита Латунского, участие в судьбе Пилата смягчают Воланда.
Стараниями Маргариты Мастер , оба покидают Землю со свитой Воланда.
Бездомный Иван
Пролетарский поэт, написавший по заданию редактора антирелигиозную поэму об Иисусе Христе. В начале романа –, «человек невежественный», недалекий, считает, что «сам человек и управляет» своей жизнью, не может поверит в существование Дьявола и Иисуса. Не справившись с эмоциональным напряжением от встречи с Воландом, оказывается в клинике для душевнобольных.
После встречи с Мастером начинает понимать, что стихи его «чудовищны», обещает никогда больше не писать стихов. Мастер называет его своим учеником.
В финале романа Иван живет по настоящей фамилией – Понырев, он стал профессором, работает в институте истории и философии.
Вылечился, но иногда так и не может справиться с непонятным душевным беспокойством.
Список героев романа велик, все, кто появляется на страницах произведения, углубляют и раскрывают его смысл. Остановимся на наиболее значительных для раскрытия замысла автора персонажах «Мастера и Маргариты» Булгакова.
Свита Воланда
Фагот-Коровьев
Старший подручный в свите Воланда, ему поручаются самые ответственные дела. В общении с москвичами Коровьев представляется секретарем и переводчиком иностранца Воланда, но непонятно, кто он в действительности: «маг, регент, чародей, переводчик или черт его знает кто». Он постоянно в действии, и, что бы ни делал, с кем бы ни общался, кривляется и паясничает, кричит и «орет».
Манеры и речь Фагота резко меняются, когда он говорит с теми, кто заслуживает уважения. С Воландом разговаривает почтительно, чистым и звучным голосом, Маргарите распоряжаться на балу, ухаживает за Мастером.
Лишь при последнем появлении на страницах романа Фагот предстает в истинном образе: рядом с Воландом скакал на коне рыцарь «с мрачнейшим и никогда не улыбающимся лицом». Когда-то наказанный за неудачный каламбур на тему света и тьмы ролью шута на долгие века, теперь он «свой счет оплатил и закрыл».
Азазелло
Демон Воланда. Внешность «с торчащим изо рта клыком, безобразящим и без того невиданно мерзкую физиономию», с бельмом на правом глазу, отталкивающая. Его основные обязанности связаны с применением силы: «надавать администратору по морде, или выставить дядю из дому, или подстрелить кого-нибудь, или какой-нибудь еще пустяк в этом роде». Покидая землю, Азазелло принимает настоящий облик – облик демона-убийцы с пустыми глазами и холодным лицом.
Кот Бегемот
По определению самого Воланда его – «шут гороховый». Он является пред жителями столицы в виде «громадного, как боров, черного, как сажа или грач, и с отчаянными кавалерийскими усами» кота или полного человека с физиономией, похожей на кошачью. Шутки Бегемота отнюдь не всегда безобидны, а после его исчезновения по всей стране начали истреблять обычных черных котов.
Улетая в свите Воланда прочь от Земли, Бегемот оказывается «худеньким юношей, демоном-пажом, лучшим шутом, какой существовал когда-либо в мире».
Гелла. Служанка Воланда, ведьма-вампир.