Завдання 1:Оберіть правильний варіант художніх засобів з творів Т.Шевченка

1.У реченні “Чайка скиглить літаючи,мов за дітьми плаче” використано художній засіб

2.У реченні “Настане суд,заговорять І Дніпро,і гори!” використано художній засіб


3.У реченні “Нема ні пекла,ані Раю,немає й бога,тілько я” використано художній засіб


4.У реченні “...та нетрями,та глибокими ярами,та широкими степами” використано художній засіб

5.У реченні “У всякого своя доля і свій шлях широкий” використано художній засіб


6.У реченні “І в темній темниці голодом замучив” використано художній засіб


7.У реченні “І потече сторіками кров у синє море”використано художній засіб


8.У реченні “За горами гори,хмарою повиті” використано художній засіб


9.У реченні “Ой тумане,тумане,мій латаний талане” використано художній засіб

Стоїть пан на току в зеленому ковпаку, а під тим ковпаком - сімсот козаків.*** *** ***Сімсот соколят на одній подушці сплять.*** *** ***Стоїть дім, а в ньому - повно зерна.*** *** ***Скільки чорних хаток, стільки білих пані-маток.*** *** ***Стоїть палиця, на палиці хатинка, а в тій хатинці - повно людей.*** *** ***Стоїть дубок - на верху картузок, а в картузку - багато діток.*** *** ***На сонечко я схожий і сонце я люблю. До нього повертаю голівоньку свою.*** *** ***Із мішка — на забаву, а з пляшки — на приправу Під одним ковпаком сімсот козаків.(соняшник) це все загадки про соняшник

В образі Сомка автор відобразив свій ідеал гетьмана — освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту, відновити давню славу України.Яким Сомко виступає проти поширення в Україні «шляхетських звичаїв», тобто впливу Польщі, й думає виступити проти Тетері. Гетьман зневажає запорозький демократизм.Сомко відмовився тікати з в’язниці, і не лише тому, що не міг жертвувати заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотів міжусобиць, кровопролиття, які неминуче можуть повторитися в новій боротьбі за булаву. Його образ змальований у романтичному плані. Це виявляється і в зображенні його зовнішності: «був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі.В образі Якима Сомка є й суперечливі, не зовсім привабливі риси, які можна зрозуміти лише в контексті традицій: зневажливо ставлячись до запорожців, він обожнював Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість; образив Лесю, коли в її присутності перевагу надав Кирилові Туру, дотримуючись козацької моралі; після поразки відмовляється від порятунку й подальшої боротьби, але робить це не лише заради друга, а й для спокою в суспільстві.
Іван Брюховецький — запорозький кошовий отаман, проголошений січовиками гетьманом.Характер Брюховецького як історичної особи, його досягнення своєї мети в романі відтворено правдиво. Це був політичний авантюрист без совісті й честі, владнолюбна, хижа, підступна людина. Своїми демагогічними обіцянками, фальшивим народолюбством він зумів привернути до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства.Іванець  навмисне принижувався, підкреслював свою безкорисливість.Зате на «Чорній раді» Брюховецький з’явився пишно вбраним, з гетьманськими клейнодами: булавою, бунчуком і корогвою, «позирав гордо, по-гетьманському, і тілько посміхавсь, узявшись у боки». Він був упевнений у перемозі, бо далекоглядно прихилив на свій бік московських бояр, князя Гагіна, який «взявши від Іванця великі подарунки, його неситій злобі потурає». Він проголосив рівність, запросив на раду «бургомістрів од міщан» та «мужицьких виборних».Лицемірство Брюховецького виявилося у тому, що перед обранням його на гетьмана він погодився на покарання Кирила Тура, а після того заборонив судити за ще гіршу провину Олексу Сечила, висміяв старійшин-січовиків і прогнав їх.Самолюбство й амбітність, підлість, уміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість Брюховецького дорого коштували тогочасному українському суспільству, призвели до великих усобиць та кровопролиття.