От этого зависит моя жизнь кто читал Потрапити в сад
Пагутяк Галина
1. До позасюжетних елементів належить рядок

А Він дивився, як Стьопка, нагинаючись під вітром, побіг до чайної.

Б З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблуками.

В Грицько вийшов з електрички й пішов до буфету за пивом з копченою рибою...

Г По пісні Микольцьо схлипнув, як дитина, а потім рукою витер носа.

2. Словами Не кожному тісно межи стінами. Ой не кожному... Грицько говорить про

себе й

А Стьопу

Б Микольця

В Тараса Шевченка

Г Григорія Сковороду

3. Установіть відповідність.

Герой твору Характеристика

1 Стьопа

2 Грицько

3 Микольцьо

4 тато Грицька

А Золоті руки мав... Біда.

Б ...у латаній ватянці, похмільний, неголений, з голу-

бими ясними очима.

В ...був увесь запухлий, аж синій... вікно й двері пома-

лював білою фарбою, не пошкодував грошей.

Г ...дарма що волочився, дбав, аби на ньому все було

чисте.

Д ...жартома стрельнув над вухом, хотів злякати.

4. Доведіть, що твір Г. Пагутяк «Потрапити в сад» за родовою ознакою — епічний.

5. Визначте ідею оповідання «Потрапити в сад». Чи актуальні нині проблеми, поруше-

ні в цьому творі?

6. Визначте художнє обрамлення в оповіданні Г. Пагутяк «Потрапити в сад». Яку роль

воно відіграє?

7. Чому Грицько ображався на баб з буфету?

8. Охарактеризуйте Грицька за планом.

План

а) Портрет героя;

б) дитинство Грицька;

в) ставлення до тварин;

г) Грицькове розуміння гідності;

ґ) товариські стосунки зі Стьопою й Микольцем;

д) мрія Грицька.

9. Визначте сюжетні елементи в оповіданні Г. Пагутяк «Потрапити в сад».

10. Розкрийте символічність образів Г. Сковороди й «Перебенді» Т. Шевченка, уведе-

них до тексту оповідання «Потрапити в сад».

11. Доберіть епіграф до оповідання Г. Пагутяк «Потрапити в сад», використавши ряд-

ки з вірша Т. Шевченка «Перебендя».

12. Поміркуйте, чому Г. Пагутяк дала оповіданню про Грицька назву «Потрапити в сад».

Князь Игорь образ Игоря Образ Святослава Святослав III Всеволодович, великий князь киевский (ок. 1125—27.07.1194)— сын князя киевского Всеволода Ольговича, внук Олега Святославича (Гориславича) ; был киевским князем во время событий, описанных в «Слове» . В «Слове» С. — носитель основной идеи, идеи объединения Руси под началом самого мудрого и авторитетного .князя для обороны от агрессии врагов, для сохранения независимости родины в целом и каждого княжества в отдельности. С. показан не только как государственный муж и полководец, но и как человек. Весной 1185г. он был подвергнут труднейшему испытанию. Его племянники, князья Игорь и Всеволод, бросили дерзкий вызов объединительной политике С. , тайно отправившись в поход против половцев. Сокрушительный разгром Игоревых полков и последовавшее за ним опустошительное нашествие на Русь половецких ханов Кончака и Гзака легли позором не только на князей — виновников разгрома, но и на «серебряные седины» умудренного жизнью С. , старейшины рода Ольговичей, к которому принадлежали также князья Игорь и Всеволод. Поражение их войска и пленение их самих ликвидировали все положительные результаты (как военно-политические, так и морально-психологические) победоносного объединительного похода против половцев весной 1184г. , который возглавлял С. Кроме того, были сведены на нет и благоприятные мифологические результаты, которым русичи придавали огромное значение: притихший, «усыпленный» разгромом и пленением хана Кобяка злой дух коварства и обмана Лжа снова усилился и принялся за свою разрушительную работу. С. , оценивая негативные последствия Игорева разгрома, на первое место ставит ослабление единства власти на Руси, угрожающее ее независимости. Эта же забота-проблема поставлена Автором в центр вещего сна, который видит С. в своем «златоверхом» тереме. Обдумывая причины опасной военной политики князей Игоря и Всеволода, С. находит их в родовой традиции Ольговичей и в жестокосердном, дерзко-непокорном характере обоих братьев. Трезво глядя на славолюбие князей как -на свойство, присущее всем и каждому, С. в то же время упрекает своих племянников за безрассудную чрезмерность их страсти к славе, проявившуюся в стремлении завоевать лишь себе всю славу, «и и будущую» . Мудрость С. ярко проявилась в том, что он, оценивая князей Игоря и Всеволода, не впадает в односторонность, видит не только их недостатки, но и их достоинства (храбрость, крепкую волю) . Сравнивая оценку Игорева похода С. с оценкой самого Автора, мы видим, что при всей мудрости киевского князя для него характерно аристократически равнодушное отношение к простым людям (князь не замечает гибели воинов) , в то время как Автор сострадает прежде всего народной беде, а потом уж и княжеской. Это различие между Автором и С. должно удержать исследователя от утверждения, будто образ этого князя был задуман как образ идеального героя.

Найвидатнішою пам'яткою літератури Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім». Сюжетний зміст «Слова...» — змалювання походу князя Ігоря Святославовича проти половців 1185 року, що був одним з епізодів тривалої боротьби проти степових кочівників.

Про цей похід розповідають також і літописи, додаючи подробиці, яких бракує в поемі. Але, як справжній художній твір, «Слово о полку Ігоревім» вирізняється тим, що не просто розповідає про перебіг подій походу, а має чітку, продуману побудову, що дозволяє невідомому авторові передати головну ідею і висловити власне ставлення до фактів. Він обмірковує цю ідею ще у вступі, а пізніше відверто звертається до найсильніших володарів Руської землі із закликом об'єднатися.

Оборона Руської землі від половців була важливим завданням ХІ-ХП століть. Але вирішити його князі не змогли, і не тому, що їм бракувало хоробрості, а тому, що не було між ними узгодженості в діях. Доля князя Ігоря, центральної постаті «Слова...», є чудовою ілюстрацією цього твердження.