6 грудня 1871 р. – Народився в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет) .
1893 р. – вірш «Не журись, дівчино»
З 1897 Актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
1901 р. – Залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
В «Літературно-науковому вістнику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур» .
1903 р. – Альманах «З-над хмар і долин»
1910 р. – Оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1911 р. – Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла у Києві. Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів.
1912 р. – вірш “Блакитна Панна“
1913 р. – Збірца «В сяйві мрій»
1917 р. – Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою “Пригвождених” В. Винниченка.
1920 р. – Емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.
1926 р. – Після повернення в Україну вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.
1934 р. – М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.
7 червня 1938 р. – Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян
10 листопада 1957 р. – Рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
6 грудня 1871 р. – Народився в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет) .
1893 р. – вірш «Не журись, дівчино»
З 1897 Актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
1901 р. – Залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
В «Літературно-науковому вістнику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур» .
1903 р. – Альманах «З-над хмар і долин»
1910 р. – Оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1911 р. – Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла у Києві. Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів.
1912 р. – вірш “Блакитна Панна“
1913 р. – Збірца «В сяйві мрій»
1917 р. – Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою “Пригвождених” В. Винниченка.
1920 р. – Емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.
1926 р. – Після повернення в Україну вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.
1934 р. – М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.
7 червня 1938 р. – Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян
10 листопада 1957 р. – Рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.