Яцей хлопчик не заслужив того як з ним поводилися, можливо з однієї сторони він був халамидником, але зовсім з іншої це був просто хлопчик, який хотів мати друзів. він часто ризикував життям. але він був чесним, і коли толикові знадобилася він кинувся у крижану воду та врятував його, після того захворів, а батьки ще й побили його. через кілька днів він помер. знайомство з ним показує нам, що він був чесний, ніколи не брехав, любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив шкоди сусі. але я він робив це, тільки тому що, щоб показати себе. і це в нього вдавалося, він любив робити те чого не можна, і в один момент це його погубило.
Моя бабуся каже, що щастя - це здоров'я. але людина може бути інвалідом і водночас почуватися щасливою. бо вона може спілкуватися зі своїми друзями, які люблять її так, що не помічають її фізичних вад. і навпаки, фізично здорові люди бувають нещасливі, їх часто щось не влаштовує, вони всім незадоволені. але я вважаю, що треба радіти кожному дню. тому що життя - це такий величесзний скарб, який потрібно берегти. і водночас треба щедро використовувати кожен день, кожну хвилину, приносячи радість ішим. це і є щастя.
