1. Прикладку вжито в реченні
А Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?
Б ... А як спадуть, як рабства лід Протне нова зоря,
Малюк і муж, і ветхий дід Кобзаря!
В Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.
Г Катря Катрю видає, приданого не дає.
А
Б
В
Г
2. Яким відокремленим членом речення є виділене слово в реченні
Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.
А відокремленим додатком
Б відокремленим означенням
В відокремленою прикладкою
Г відокремленою обставиною
А
Б
В
Г
3. В якому реченні прикладка не відокремлюється (розділові знаки вилучено)
А Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.
Б Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі хлопцю молодому.
В Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене
випещене ледаче й капосне хлоп’я.
Г І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.
Д Мелашка була потрібна в господі як робітниця.
А
Б
В
Г
Д
4. В якому реченні прикладка відокремлюється комою (розділові знаки вилучено)
А Усі знали Оришку як відьму.
Б Перстень цей дарується як милість превелика.
В Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю.
Г Сприймаю день народження як докір.
Д Олександр Мурашко широко відомий як портретист.
А
Б
В
Г
Д
5. В якому реченні означення не відокремлюється (розділові знаки вилучено)
А Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.
Б Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.
В У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу
перед дідом.
Г По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.
Д Стоять налиті сонцем дні.
А
Б
В
Г
Д
6. В якому реченні означення відокремлюється комою (розділові знаки вилучено)
А Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.
Б І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.
В У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.
Г Побите дощем поле ще й град поб’є.
Д Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.
А
Б
В
Г
Д
7. В якому реченні є відокремлений додаток (розділові знаки вилучено)
А Микола замість панського лану вийшов на своє поле.
Б Старша донька Катерина Данилівна Виговська мала батькові палкі очі чорні
кучері...
В Олена Богданівна як любляча вірна дружина не кидала свого чоловіка.
Г Він син корсунського посадника знатний вельможа і посол приїхав у Київ до
князя Святослава.
Д Може таким і був колись Київ столиця варварського народу що досі загрожує
Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.
Як часто ми говоримо про щастя, бажаємо один одному, прагнемо до нього, мріємо про нього. А що таке щастя? Як визначити його сутність, дати йому характеристику, описати його?
Одного разу я замислилася над цим і прийшла до наступного висновку: щастя — це не стан душі, не предмет і навіть не виконане бажання. Це особливий стан внутрішнього світу людини. Це ейфорія почуттів, емоцій, неймовірної радості і блаженства. Такий стан можливий при виконанні якогось дуже сильного бажання, при досягненні якоїсь давно-давно бажаної мети. А людській натурі властиво ставити завданням виконання якихось бажань.
І що ми називаємо щастям: виконання бажання або досягнення поставленої мети? А бажаємо ми часто грошей, влади, багатства, вдалого заміжжя. Але як же часто ми потім розчаровуємося. І досягнення якихось земних бажань не приносить нам очікуваного щастя, або воно буває недовгим. У тому й особливість цього почуття: що частіше ми ставимо мету, чим швидше її досягаємо і чим частіше виконуються наші бажання, тим слабкіше відчуття радості. За інерцією ми продовжуємо чогось бажати і до чогось прагнути, а радості від досягнутого все менше і менше.
На мій погляд, відчуття щастя треба культивувати, штучно створювати в самому собі цю ейфорію почуттів, використовуючи для цього найнезначніший привід, найнезначнішу, але приємну подію. Одним словом, навчитися радіти життю і бути ним задоволеним, незважаючи ні на які труднощі і негаразди.
Є люди (їх, правда, небагато), які мають таку властивість душі від народження. Це завжди просвітлені обличчя, це люди, красиві душею і тілом в будь-якому віці. Таким людям, щоб добре виглядати, немає необхідності робити пластичні операції, слідувати якимось режимам, дієтам. Вони завжди доброзичливі, з ними легко і приємно спілкуватися, вони немов світяться зсередини від щастя, заражають своїм оптимізмом оточуючих. Для них абсолютно не важливо, на якому щаблі соціальних сходів вони стоять, де вони живуть, що мають.
Якщо ми навчимося жити і сприймати світ так, як вони, то людство зробить величезний крок на шляху до досконалості, а сама людина не буде загрозою навколишньому світу, зможе позбутися багатьох своїх хвороб, стане чистішою і світлішою!
Щастя — це життя! Це сенс життя! Заради чого і для чого живе людина — це і є щастя! Якщо у людини немає в житті мети, то у неї не буде щастя!