1. Прийменник в кожному реченні, ОКРІМ А Аби день до вечора.
А Б В Г Д
Б Сій овес у кожусі, а жито в брилі.
в Без книги як без сонця.
гне рубай гілки, на якій сидиш.
д Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить.
2. Сполучник ужито в реченні
А з брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
Б Від жару і камінь трісне.
А Б В Г Д
в Без перевесла і віник розсиплеться.
г Краще не обіцяти, як слова не держиш.
д змиру по нитці голому сорочка.
3. Прийменник в на місці пропуску потрібно вжити в обох словосполученнях рядка
А найкраща ... світі, були ... океанаріумі
Б замітка газеті, побувала Франції
А Б В Г Д
в прочитала ... книзі, плавали морі
г вода відрі, знайшла ... підручнику
д занурилися хвилю, відпочинок таборі
4. Обидва прийменники потрібно писати з дефісом у варіанті
А з/посеред, згідно/з
А Б В Г Д
Б по/руч, із/за
в з/під, заради
г з/noniд, з/над
д у/зв'язку/з, з/понад
5. Кому перед виділеним сполучником НЕ потрібно ставити в реченні
A Сонце світить та не гріє.
Б Без господарів двір та хата плачуть.
А | Б | В | Г Д
в Ловись рибка, хоч дрібна та свіжа.
Г Книга не пряник та дітей до себе манить,
д Книга мала та серцю люба.
...
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение: