1. Прочитайте текст. Випишіть займенники. Поставте до них питання.
Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого
обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її. люди
простою, коли б не її очі. Були вони величезні й зелені, і
коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а
зірки якісь особливі світяться. Щось там таке промінилося в
них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й
жевріло, що годі було не всміхнутися до тої дівчинки й не
захотіти погладити її ніжно по голові (Вал. Шевчук).

Як усе те давно було... І чи взагалі було?

Швидко ж забувається тяжке і страшне пережите людиною! А от широке пшеничне поле, витолочене танками, грузовиками та самоходами, обняте жахною загравою на якому молодий лейтенант Максим Дробот із снайперською гвинтівкою в руках задихався повітрям, отруєним від вибухів мін та снарядів, мабуть ніколи не забудеться. І от у цей час Максим побачив на дозрілому, незжатому полі три довгі колоски пшениці, що вирізнялися з-над усіх. Міцні, заярілі вони височіли над ланом, пружно тяглися колючим вусами до сонця... Вогонь підбирався все ближче й ближче, полохливі язики полум'я то здіймались з повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла. А колоски стояли!

Р.s: вибачте, якщо щось не так

В нашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною!Адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.Для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя!І я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя Франка:"Працювать,працювать,працювать..."Адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях.

        Я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що  у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!