1. Розпалена сонцем земля дихала жагучими пахощами.
2. Остап обходив криві стежки протоптані товаром і пастухами.
3. Осінній день танув в садках пожовклих.
4. На дверях висів великий посріблений щит.
5. Людина відкрила незліченні багатства заховані в надрах землі.
6. Вони вийшли на подвір’я рясно вкрите весняними квітами.

Речь Посполи́тая (польск. Rzeczpospolita, з.-рус. Рѣч Посполита) — федеративное государство[4][5], возникшее в результате объединения Королевства Польского и Великого княжества Литовского на основе Люблинской унии в 1569 году и ликвидированное в 1795 году с разделом его земель между Россией, Пруссией и Австрией. Располагалась преимущественно на территориях современных Польши, Украины, Белоруссии и Литвы, а также частично на территории современных России, Латвии, Молдавии, Эстонии и Словакии.

При наличии единого государственного устройства Королевство Польское и Великое княжество Литовское имели каждое свой собственный административный аппарат, казну, войско и законы. Главой государства являлся пожизненно избираемый сеймом монарх, носивший титул короля польского и великого князя литовского. Существовавший в Речи Посполитой специфический политический режим принято называть шляхетской демократией[6].

«Шлях кобзарів – це шлях народу!» Кобза р — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів. Кобзарство — унікальне явище не лише української, а й світової культури, коріння якого губиться в історичних глибинах древньої Русі. Непроста історія кобзарства, багато в ній славних героїчних сторінок, багато сумних та гірких, а ще більше недосліджених та втрачених. Але незважаючи на все кобзарське мистецтво стало невід’ємною частиною життя українського народу, а кобза та бандура назавжди залишаються символом України