1. Складним є речення: а) День стояв сірий, глухий, важкі темно-сизі хмари висіли низько над землею.
б) Я знав міста, ліси і гори і в морі бачив кораблі.
в) І, налякані нашою ватагою, налякані нашими батогами-голосами, то з-під одного, то з-під другого куща схоплюються зайці, прудко біжить униз.
г) Стоять розпашілі, зачувши весну, верболози.
2. У реченні На леваді вже темніли і зросталися дерева під ногами перехитувались роса й туман а над усім світом стояла така тиша що було чути як плакала надламана гілка.
а) три; б) чотири; в) п’ять; г) шість.
3. Складносурядним є речення:
а) Осінній лист впаде мені до ніг, прозорий звук замре на видноколі.
б) Ти кров свою загубиш до краплини, але землі ції не віддаси!
в) Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?
г) Я чув: надходить та година, коли все йде у буйний ріст.
4. Складнопідрядним є речення:
а) Сашко стояв посеред двору, перед ним у пожовклій траві біліли дві стежки.
б) Прожектор небо розсікає, і золоті аерозграї в його промінні мерехтять.
в) Наступили ті осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє.
г) Марко, мов заморожений, ще довго придивлявся до доріг.
5. Безсполучниковим складним є речення:
а) Лечу, лечу, а вітер віє; передо мною сніг біліє, кругом бори та болота, туман, туман і пустота.
б) І піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею.
в) Не русалонька блукає – то дівчина ходить.
г) Тому ця осінь здається нам весною, що в рідній стороні нам стало краще жить.
6. Складним реченням з різними видами зв’язку є речення:
а) Коли ти маєш перли, то й розум май і перед свинями не розкидай.
б) Час – найлютіший кат якраз тому, що він – найгуманніший лікар.
в) Коли невірний друг тихенько зрадить, коли немає ради і розради, коли усі вже спалено мости, я вистою, бо є у мене ти.
г) Ранні гречки біліють, як клаптики снігу, а пізні тільки вилазять, і на листочках у них мокра земля, яку вони ледве пробили.
Життя - це вже щастя? Інколи у нас, у людей, буває депресія... І тоді ми звертаємось до щастя, згадуємо усе добре, що було в нашому житті. Бо вона боїться щастя. Той же, хто не хворіє на цю хворобу, знає, що щастя - це і є життя. Та я ніколи ще не вічував подібного: коли те, що хочеться і подобається, що вже робив, стає майже неможливим. Мені хочется написати щось, але муза покинула мене. Наче знову пішла гуляти, і повернеться нескоро... Коли для тебе щастя - це писати для інших, то що може бути гірше, аніж втратити таке щастя? Але нам буде все одно, коли ми втратимо те, що зветься "життям". Це істина, тому й немає сенсу називати життя щастям. Втратимо його - і нічого не відчуємо. Ні жалю, ні болі. Треба шукати те, що стане щастям в цьому житті. Базове ж щастя від нього - це можливість чуомусь вчитися і пзнавати нове. Ось що ми маємо на увазі пад словами "життя - це вже щастя". Ось, як насправді, розкрийте вже очі... Хочете, наведу приклад з літератури? Мало хто згадає Гете і його "Фауста". Чи був Фауст щасливий, все своє життя присвятивши вивчиенню чогось нового? Отож, навіть базове щастявід життя - не таке вже й "щастя". Його ніколи ніхто не добуде так просто. Бо життя зі всіх сторін, з біологічної чи філософської, економічної чи іншої - надто складна штука, щоб так думати. Щоб дістатися "вінця насолоди", потрібно зробити неможливе - достягти балансу. На своіїй шкурі я відчув, що, все ж таки, ми все цінуємо лише тоді, коли втрачаємо. Але ж дещо можна повернути, а дещо - ні. Життя ми цінуємо завди інстинкту самозахисту, а якщо б його не було? Що тоді? Назвіть життя "щастям" без інстинкту самозахисту, і ви не будете цінувати це щастя, як і все інше. Думайте. Поки ще є час. Думайте...
Навіть Котляревський використовував прикметники цікаво, чи не так?Парубок(який ?)моторний!нажаль це все ,але ж я вам всім бажаю бути якими?красивими,веселими,розумними,активними,запитливими на цьому уроці.Дякую за увагу!