1. Укажіть складнопідрядне означальне речення. А Дивно й жалісно часом думати, що нема в нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі (О. Довженко).
Б Небо і вода поволі вкривалися позолотою, яка високо над головою і біля самого берега перетворювалась на прозору блакить (Д. Ткач).
В Споглядаю, як ліс проростає осінньою синню (В. Коротич).
Г Чи ж можна забуть, як шуміли гаї у моїй стороні? (В. Сосюра).
2. Позначте складнопідрядне з’ясувальне речення.
А Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала (Л. Українка).
Б Великий, важкий, кований міддю місяць, що був сховався у вербах, викотився на небесну оболонь (Ю. Мушкетик).
В Чудно було дивитись, як жайворонок, гріпочучи крильцями, підібгавши кострубаті ніжки, завмер у просторі (Є. Гуцаю).
Г Не зрони сльози, котра не зродить ні житія, ні гніву (Н. Кащук).
3. Укажіть складносурядне речення
А По небу прокотився невидимий грім і впав десь поблизу, за лісом.
Б Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди та ще в інші знайомі їм місцинки.
В Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.
Г Думається батькові, чи то часом не син прийшов.
4. Укажіть складносурядне речення, між частинами якого не ставиться кома ( розділові знаки пропущено)
А Одна тварина кинулась уперед і на той рух умить зреагували двоє.
Б Вода в неглибокому колодязі виявилася справді смачною і нікуди вже далі від цієї хатинки й колодязя йти мені не хотілося.
В І тоді аж до світанку жеврів та блимав жар та іскри никали побіля куреня цілими роями і гасли нишком одна по одній.
Г Біля школи грюкнули двері і діти посунули по домівках
5. Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки
А Надвечір хмари опускалися нижче, а тополі над селом повищали, і набрали войовничого вигляду.
Б Він подає їй руку і вони разом сходять униз.
В Безлисті чорні дуби в лісі рельєфно чіткі, і в прогалинах між стовбурами погляд летить далеко.
Г Шугають у небі реактивні літаки з швидкістю блискавок, і ефір переповнений різномовними голосами та піснями людськими.
6. Указати правильне твердження
А Піднімалися з густого верхів’я дикі птахи-орли, могутнім помахом крил різали повітря і тривожно-ніжним курликанням посилали один одному привіт. ( Це складносурядне речення).
Б Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожен виярок. (Це складнопідрядне речення).
В Шептало легко опустився на передні ноги, збив копитами сипкий пісок, перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь. ( Це просте речення).
Г Хоча їх ніхто не міг підслухати, розмова велася впівголоса. (Це складне безсполучникове речення).
ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Объяснение:
Сонце на небі вже не світить. Зірки вночі над нашим селом більше не всміхаються...Пташки припинили співати свої чудові пісні...
Хата сусідська більше не усміхається нашому будинку. І взагалі, більше не всміхається жоден будинок у селі.
Ручка не залазить у пенал. А пенал зовсім не хоче до портфелю. Портфельне стає на своє місце під столиком.
Усе пішло не так.
Коли бідному Бобочелу вже цей світ не милий, на його плечі лягає рука дівчини.Вона йому тихо-:тиховоритьб:
--Чому ви посварилися?
--Та з ким?
--Не зна. Просто бачу, що з кимось посварилися.
--Як це ти бачиш?
--На носі твоєму написано.
Бабочел дуже тяжко зітхає та починає розповідати все як є.
Але коли поничає казати розуміє, що воно все не так і страшно.
Він не встиг доказати, як ручка поклалася у пенал, а пенал у портфель поклався, портфель став на своє місце.
Хатинки у селі почали всміхатися, на нічному небі засіяли зорі, сонце стало гріти землю...
Як тільки вийдешь-нова гра починається, а все, що було-спливло.
От що значить сестра...