1. Виділіть речення з відокремленим означенням (розділові знаки пропущено). *
А Сонячний весняний день кличе мене до лісу.
Б Вітрами заколисані верби дивляться у воду.
В Веселооке сонце сипле на землю теплі промені.
Г Повітря напоєне пахощами весни бентежить душу.
2. Виділіть речення з невідокремленою прикладкою (розділові знаки пропущено). *
А Квітка пролісок занесена до Червоної книги.
Б Я донька весни радію сонцю теплу.
В Люблю весну пору цвітіння й росту.
Г Співаю гімн весні перлині сонцесяйній.
3. Укажіть речення з відокремленою обставиною, вираженою одиничним дієприслівником (розділові знаки пропущено). *
А Дуб руки-віти до сонця дощу.
Б Цвіт вишні падаючи на землю укривав її білосніжним килимом.
В Сонце посміхаючись зігрівало землю весняним теплом.
Г Берізки зачаровані весною притихли мріючи.
4. Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки. *
А Усі дерева , окрім крислатого дуба , одягли зелені шати.
Б До весняного розмаїття квітів , усі давно звикли за винятком молодої берізки.
В Весна , навіть , уві сні мріяла про сонячне тепло.
Г Пташиний спів зокрема соловейка , звеселяв гаї.
5. Уточнювальна обставина є в кожному реченні, окрім: *
А Гарно в небі , а таки вдома , на землі , краще.
Б І славно пахнуть матіоли там , за калиновим кущем.
В Ранньої осені , на початку вересня , Сейм вабить своєю красою.
Г Прилетів до нас здалека чорногуз , або лелека.
6. Яке з речень потребує редагування? *
А Побачивши ніжну сон-траву , вона мені сподобалася.
Б Вдихаючи аромати весняних квітів , відчуваю радість.
В Весна , глянувши блакитними очима пролісків , покликала до себе.
Г Зеленкувато-блакитний розмай весни , переливаючись на сонці , сяяв різнобарв’ям.
7. Укажіть речення, в якому допущено пунктуаційну помилку *
А скатерті при обелісках , солдатів поминають вдови .
Б Забувши сміх і жарти , ми слухали , схилившись на парти .
В Під’їжджаючи до хати , разом з Катериною Карпо хвилювався .
Г Не піймавши на крадіжці , не кажи , що злодій .
8. Укажіть речення, в якому є відокремлена прикладка: *
А Тут мені , як і птиці , все знайоме у ріднім краю .
Б Дивлячись на людей , усміхався батько , великий добрий чоловік .
В Жайвір сіє проміння , як умілий сіяч , з-під крила.
Г Люд без мови — то глина безлика , без’язика отара овець .
9. Укажіть речення, в якому правильно розставлено розділові знаки: *
А Брат став упівголоса згадувати якогось льотчика , певне близького, йому .
Б Вечірня зірка , далека невідома красуня , алмазно світить з неба на подвір’я .
В А деякі пташата перелітають море , влаштувавшись верхи , на журавлях .
Г Данило налягає на двері плечем і вони , гучно зарипівши відчиняються .
10. Відокремлене означення є в реченні: *
А Я так люблю тебе , мій краю , красу твоїх степів і гір .
Б По всім світі пронесу нашу гордість і красу – рідну мову .
В На світі все знайдеш , крім рідної матері .
Г Ночували гайдамаки в діброві , на припоні пасли коні , сідлані , готові .
11. Дієприкметниковий зворот не виділяють комами в реченні (розділові знаки пропущено). *
А Неначе зачарований велетень стояв ліс опушений увесь білим інеєм.
Б Хлопчик намагався відігріти задубілі на морозі руки.
В Я люблю сад пронизаний наскрізь ранковим сонячним сяйвом.
Г Сюди переселяються птахи зігнані із сінокісних угідь і дрібні тварини.
Д Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.
12. Не виділяється комами одиничний дієприслівник у реченні (розділові знаки пропущено). *
А Не зрозумівши дівчинка запитала ще раз.
Б Старі верби стоять похнюпившись.
В Я радіючи дивлюсь на сади в цвіту.
Г Умившись дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.
Д Біля багаття обнявшись сиділи друзі.
УМАЛЯЮ
ответ:
d
объяснение:
українська мова. підготовка до зно
морфологія
числівник
кількісні числівники
кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстрактне число. до кількісних числівників належать: власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні.
власне кількісні числівники означають цілі числа: чотири, сорок один, сто двадцять п'ять, тисяча, мільйон.
збірні числівники означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле: двоє, троє, шестеро, двадцятеро.
збірні числівники поєднуються з іменниками — назвами осіб чоловічого роду (троє друзів, шестеро випускників), з іменниками середнього роду, що означають назви істот (двоє кошенят, семеро каченят) або предметів (четверо відер, восьмеро вікон); та з іменниками, які мають тільки форму множини (троє саней, четверо дверей). до збірних нележать числівники обидва, обидві, обоє.
дробові числівники означають частину числа від цілого: три четвертих, сім восьмих, двадцять сотих.,
неозначено-кількісні числівники — назви узагальнено-кількісних понять: багато, небагато, мало, немало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят. вони можуть поєднуватися з іменниками, що означають масу, речовину, збірні або узагальнені поняття: багато цукру, чимало клопоту, небагато роботи.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.