1.Записати фразеологізми,пояснити їхнє значення,визначити
відмінок зворотного займенника.
Володіти собою, узяти себе в руки, сам собі на умі,показати
себе.
2. 4.Провідміняйте словосполучення.
Скільки метрів, який край.

Ознаки шляхетності — це і гострий розумний погляд, і горда аристократична постава. Але зовнішня шляхетність вигляду — лише наслідок внутрішньої. Передусім шляхетна людина — це людина, яка упевнена в собі та любить своє оточення… Яка не зрадить, до Яка іншим віддає більше, ніж отримує сама. На мою думку, це людина, що має такі риси, як доброзичливість, вихованість, ввічливість, порядність.Саме такими людьми є герої роману О. Гончара «Собор» Микола Баглай, Єлька.Я вважаю, що шляхетна людина має бути передусім поблажливою до слабкостей і вад інших. Уміння вибачати зовсім не означає, що непотрібно вміти постояти за себе. Та яким би не було походження та становище, не принизити, не образити іншого — ось справжня шляхетність.Пригадаймо, що ще в стародавні часи чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але, коли йшли на полювання, завжди хтось залишався, щоб захищати територію, жінок та дітей і допомагати слабшим. Це були перші зародки шляхетності та людяності.На жаль, нині людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, відбувається зворотний процес еволюції — уподібнення тваринам… Люди в цьому світі бояться виявляти свої моральні чесноти, воліючи ховатися за мас-кою байдужості.Мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються у собі — вони відкриті та щирі, а отже, шляхетні люди.Таким чином, шляхетність — це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: «У серці є власні любов і тепло!». Будьмо ж шляхетнішими, навчімося сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею. І тоді світ станс добрішим і світлішим!

Как то раз я пошел гулять в парк. Это было осенью. Я взял с собой мою собаку. В парке было мало людей.В тот момент я думал что из-за погоды. Ведь было пасмурно и вот-вот пойдет дождь.
Я отпустил собаку бегать по парку.Как вдруг услышал лай. это был мой Малыш. он лаял на грача. я быстро прибежал и увидел интересную картину. грач сидел в метре от Малыша и вдумчиво смотрел на него. возможно он думал что это такое перед ним. а может грач думал как бы с ним поиграть. но через минуту Малыш оскалился и хотел его съесть. зато грач был не глуп и догадался улететь на дерево.