1) Запишіть словосполучення у дві колонки: 1) з префіксом пре-; 2) з префіксом при-.

Пр..в’язав до воріт, пр…старий дід, пр…крашена ялинка, пр..страшенне місце, пр..кумедний острів, пр..дивно завмер, пр…мудрився сам, пр..глибоке озеро, пр…солоджений обман, пр…швидшена хода, пр…забутий звичай, пр…зирливий погляд, пр..вокзальний квітник, пр..швидкі кроки, пр..старкуватий кавалер, пр..мудрість віків, пр..густий ліс, пр…надна усмішка, пр..сумна пісня, пр..дорожній кущ, пр…чудовий світ, пр..білена стіна, пр..білі сніги.

2) Зпаишіть слова у дві колонки:

1) з префіксом с-; 2) з префіксом з-.

…ламати, …киснути, …палити, …блокуватися, …сувати, …простити, …вечора, …ховати, …бракувати, …ганьбити, …проба, …тесати, …бентежити, …корити, …віяти…плітати, …лизати, …умовити, …хибити, …цілення, …хилити, …ясовувати, …кропити, …бити, …громадити.

Неначе царівна, ходить по яскравих вулицях золотокоса красуня-осінь. Вона зачаровує собою дерева, що дивляться їй услід і кладуть замальовані жовтою фарбою листочки, простеляючи ними стежку осінніх мандрів. Осінь пройде всюди, а на згадку про себе залишить ласкаву ковдру, якою вкриє холодну землю. Та, в свою чергу, посміхатиметься, адже царівна наділить її, сади, вулиці, поля – усе неймовірною красою, де-не-де залишивши за собою мокрі, але теплі сліди, котрі сповнені осінніми пахощами. А все навкруги буде наспівувати чарівну мелодію, сяючи золотавими барвами



Одного чудового ранку я прокинувся і зрозумів, що настала Осінь. Тобто, за календарем вона настала вже більше місяця тому, але усі вважали, що ця Осінь несправжня, бо було тепло, майже, як літом. Це і було літо, тільки бабине. Всупереч цьому, ранок був по-справжньому осіннім. За вікном стояли дерева у жовтому та багряному листі.
Я підвівся з ліжка і відчинив вікно. На зміну затхлому сморіду ранкової спальні у мою кімнату увірвався справжній запах Осені. І він теж казав про те, що остання пора року повноправною володаркою увійшла у свої володіння. Я вдихнув цей струмінь повітря повними легенями. Так, це була Осінь.
У кожної пори року існує свій запах. Взимку – це запах морозу і першого снігу. Навесні – розквітаючих бруньок, квітів та трави. Влітку – гарячого повітря і спаленої сонцем полонини. Але запах Осіні не можна порівняти ні з яким іншим. У нього багато складових: це запах зіпрілого листя, вогнищ, на яких, усупереч усім заборонам, спалюють це листя… А ще, це запах Смерті.
Осінь – це пора року, коли природа, начебто, помирає. Осінні пейзажі укупі з тяжкими роздумами наводять на сум та розпач.
Вроде так на украинском.