Казка про троянду Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася. Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився. У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!» Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки. Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди! Не забувайте друзів!
Продзвенів урок на перерву. -Катрусю,як ти думаєш,чи потрібні нам уроки етики? -Я гадаю,що так.А яка твоя думка? -Я думаю,що нам геть не потрібна ця етика.Ми й так виховані. -Ти впевнений,що всі ми?Пам*ятаєш,як Іванко на моєму Дні Народженні витирався скатертиною та кинув шматок торта в Оленку. -Так,пам*ятаю.Краще б і не згадував. -От як ти гадаєш,Іванкові потрібна етика? -Добре,згоден.Іванку потрібна.Але мені все одно вона не потрібна! -Гаразд,а пам*ятаєш,як ти не поступився місцю старенькій бабусі,коли ми їхали на тренерування?Чи не привітався з мамою Ганусі?А також я пам*ятаю,що ти обізвав Маринку!Вона на тебе ще досі ображається! -Так.Мені також потрібна етика...Піду вибачусь перед Маринкою,доки урок не розпочався.
-Катрусю,як ти думаєш,чи потрібні нам уроки етики?
-Я гадаю,що так.А яка твоя думка?
-Я думаю,що нам геть не потрібна ця етика.Ми й так виховані.
-Ти впевнений,що всі ми?Пам*ятаєш,як Іванко на моєму Дні Народженні витирався скатертиною та кинув шматок торта в Оленку.
-Так,пам*ятаю.Краще б і не згадував.
-От як ти гадаєш,Іванкові потрібна етика?
-Добре,згоден.Іванку потрібна.Але мені все одно вона не потрібна!
-Гаразд,а пам*ятаєш,як ти не поступився місцю старенькій бабусі,коли ми їхали на тренерування?Чи не привітався з мамою Ганусі?А також я пам*ятаю,що ти обізвав Маринку!Вона на тебе ще досі ображається!
-Так.Мені також потрібна етика...Піду вибачусь перед Маринкою,доки урок не розпочався.