15. Поставте у реченні пропущені розділові знаки, накресліть схему на вкажіть вид підрядності.
Вже було за південь коли минули ліс і виїхали у чистий степ що легенько піднімався угору.
17 Виконати синтаксичний розбір речення.
Обернувся козак переступаючи через поріг і серце його заграло Леся не спускала з нього очей а в тих
очах сіяла й ласка, й жаль і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами.

Я вважаю що іншомовні слова певним чином збагачують нашу мову. ми використовкєм багато слів американського , російського походження . Де в чому ці слова спрощують наше життя . такі слова як ,наприклад "бутерброд" , "блейзер", "шопінг",мейк ап" та ін. глибоко вживились в нашу мову, ми користуємося ними часто. Це доволі спрощує наше життя .
Але і про свої українські слова заьувати не потрібно. Не дарма ж кажуть , що українська - одна з наймелодичніших мов світу. Тому, як казавТ.Шевченко :"Чужому навчайтесь, І свого не цурайтесь".

Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Такими словами розпочалось свято, присвячене 200-річчю з дня народження великого генія, народного поета, національного пророка, апостола правди - Т.Г. Шевченка, яке відбулося в Народному домі с. Городжева. Підготували виступ  Марія Кирик та Ганна Білан  разом із найактивнішими читачами. Найодкровенніші Шевченкові слова, що йдуть від самого серця, декламували маленькі українці, вихованці Городжівської початкової школи (учні 2 та 4 класів). До глибини душі вразила глядачів сценка  Олега Кріля та Віри Панчишин  про нелегку долю малого Тараса.                                                                                              Найменшою і найчарівнішою шанувальницею шевченкового слова була п’ятирічна Іванка Кукурік, яка зачарувала усіх розповіддю про Кобзаря. Ведучі літературного вечора  Ліля Климко  та Ірина Волинець  (учениці 10 класу)   наголосили на тому, що нас просто не існує без Шевченка. У ньому – вся наша історія, все наше життя і всі наші мрії. Він — вершина нашого родового дерева. Так, вже 200 років минуло від дня народження Т. Г. Шевченка — славного сина українського народу, але і сьогодні його слово живе між нами. Шевченко — це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Шевченко, його слово. Він завжди підтримував і підтримуватиме нас. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у справі збереження держави, мови,  звичаїв, пісень. Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу. Віримо, що здійсняться пророчі Тарасові слова: І оживе добра слава,  Слава України!                                                                                                                  І світ ясний, невечірній    Тихо засіяє…  В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля!