2) Прочитайте речення. Пропустіть, де можна, дієслово-зв`язку, замість нього поставте тире. Прослідкуйте, чи змінюється зміст речення,
його інтонація.

І хай людей таких багато, але нас більше! Ми є народ! (В. Сосюра) Ти знаєш,
що ти є людина. (В. Симоненко) Двадцять три плюс шість становить
двадцять дев’ять.

Маленькому хлопчику Назарчику дуже хотілося мати кота. Але на прохання сина придбати кота батьки твердо сказали "Ні".  Засмучений хлопчик пішов гуляти у двір. Через свій розпач він нікого і нічого не помічав навколо. Аж раптом Назорчику почулося жалісливе "Няв". Це плакало мале кошеня. Назар наче розумів про що воно розповідає. Хлопчик почув про тяжку долю тваринки. Про те як холодно коли змокнеш під дощем. Як тяжко знайти слбі їсти. Як нечемні діти тягають за хвоста.  Назар пригорнув кота і твердо вирішив вмовити батьків взяти його до себе.

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий