В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Х
Химия
Д
Другие предметы
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
М
Музыка
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
У
Українська література
Р
Русский язык
Ф
Французский язык
П
Психология
О
Обществознание
А
Алгебра
М
МХК
Г
География
И
Информатика
П
Право
А
Английский язык
Г
Геометрия
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
hhd734hd
hhd734hd
03.04.2022 02:40 •  Українська мова

2. Речення зі складеним дієслівним присудком: ( ) А) Зараз же за вогнем у степу зяє чорне провалля ночі; Б) Пуста блакить на східній стороні сонця почала рідшати, В) П'яна сонячна радість і самотня туга затінку були споріднені: Г) Хата, стара ії батьківська хата була розвалена до призьби.

Показать ответ
Ответ:
andriu12252
andriu12252
23.01.2021 11:15
Одного разу до Дієслова прийшла несподівана думка: «Я найважливіша частина мови». Чому, запитаєте Ви, дієслово так вирішило? А тому, дорогі друзі, що на Свято рідної мови до нього завітав «Хитрий Лис» Прикметник. Ось що він йому запропонував: «Друже Дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина мови!»

-    Та що це ти таке кажеш, брате Прикметнику? – здивувалося Дієслово.

-    А ти сам розсуди. Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна з нього зрозуміти, чи робилось там щось, чи щось робиться?

-    Як це? – не переставало дивуватися Дієслово.

-    А ось так, послухай речення: Галя квіти теплою водичкою.

-    Що теплою водичкою? – запитало Дієслово.

-    Ось бачиш, не зрозуміло. Чи вона поливала чи полила, чи, може, взагалі вона їх ошпарила, – засміявся Прикметник.

-    Так, ти правий! – гордо мовило Дієслово. – Що ж ти пропонуєш, Прикметнику?

-    Та так, що ж я можу запропонувати такій поважній частині мови, звичайно, бути царем над усіма частинами мови.

-    Хто ж мене царем проголосить? І як на все це подивиться наш брат Іменник.

-    Наших маленьких друзів: Займенника Прийменника та Сполучника – я беру на себе, – гордо мовив хитрун Прикметник. Іменника ми приборкаємо, довірся мені, – прищурив своє праве око Прикметник та й пішов так швидко, як і прийшов.

О, ось тепер Дієслово міркувало собі, як на його прекрасній голові засяє корона величі царської.

Прикметник тим часом побіг до Іменника і став йому нашіптувати: « Ой Іменничку, щось там лихе задумав наш спільний братик Дієслово. Хоче, щоб його царем проголосили!» 

-    Та ні, то все побрехеньки, – відсахнувся Іменник.

Ось я тобі братику правду кажу, хоче, хоче, сам мені казав сьогодні, що він основна частина мови, найголовніша!

-    Звісно без дієслова речення втрачає сенс, але коли без мене, воно теж незрозуміле, – заперечив Іменник.

-    Так-так, от і я кажу, що тобі треба царем бути, – крикнув наостанок і побіг «хитрий лис» Прикметник до Прийменника, Займенника. 

Прислівника, Числівника та Сполучника, що мешкали разом і вели спільне господарство.

І ось зібралася Рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – Дієслово чи Іменник? Кому царем бути? Одні кричать: «Іменнику!», інші «Дієслову!» А Прикметник тільки посміхається, що таку кашу заварив.

Мабуть і зараз би вони сперечались, якби не чарівниця, ім’я якої Зв’язна Мова. Прилетіла вона на своєму вірному коні Тексту і мовила: «Ви, братики, послухали хитруна Прикметника, який гарно говорить, але заздрить всім вам і тому вирішив вас пересварити. Ти, Дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було Іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? А без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи вірно передавалась би дійсність? Чи згодні ви, друзі, зі мною?»

-    І справді, чого ми тут репетуємо? – засміявся веселун Займенник, його підтримали інші.

-    А ти, Прикметнику, будеш суворо покараний, віднині тобі вічно слугувати Іменнику в реченні, хоч ти гарна частина мови, але тобою треба користуватись дуже обережно! – суворо сказала чарівниця Зв’язна Мова.

З того часу між усіма частинами мови панує мир та злагода.
0,0(0 оценок)
Ответ:
anastasialishcnastya
anastasialishcnastya
10.07.2022 03:22
 Хліб — геніальний витвір людства.Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччяхарактерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовнезростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і за_гарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводитидокази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твер_дження, що найбільше багатство — хліб.Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші кош_товності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб зазолото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такізаощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамісвою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шма_ток хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимі_нювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні кар_тки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були навбивство заради шматка хліба.Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденнунорму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро_коричневийшматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційнесело: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у до_лоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі.Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Цежахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли нешанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народнамудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня».І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню за_водить лише сита людина.Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів.Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гос_тей, хлібом_сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хлібі сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символпраці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська мова
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота