224 1. Спишіть речення. Над іменниками скорочено надпишіть відмінок та число (де можливо). Підкресліть іменники, що мають форми тільки однини або
тільки множини.
1. Жоржини квітнуть жовтим цвітом, кружляють бджоли
біля них (Н. Забіла). 2. Минає літо, шелестить пожовкле лис-
тя (Т. Шевченко). 3. У полі спить зоря під колоском і сонно
слуха думу колоскову, і сонна тиша сонним язиком шепоче
саду сиву колискову (М. Вінграновський). 4. Ми юними тоді
були, дороги кликали нас в мандри (Д. Луценко). 5. Життя
найдужче вирувало на Подолі (О. Іваненко).
II. Обведіть номери складних речень. Обґрунтуйте вживання в цих реченнях
розділових знаків.​

ответ:

на пустельній преображенській

сніг кружляв і вітер

до гумільова я постукала,

гумільов мені двері відчинив.

у кабінеті топилася грубка,

за вікном ставало темніше.

він сказав: «напишіть

про мене і життя мого!

це, право, прекрасна тема",-

але я йому відповіла: «ні.

як про вас напишеш ?

адже ви не герой, а поет".

разноглазое відсвітом грубки

освітилося обличчя його.

це було в туманний вечір,

у петербурзі на рі

я про нього згадую все частіше,

все сумніше з кожним днем.

і тепер я пишу

для нього і про нього.

плив гумільов по босфору

в африку, країну чудес,

думав про стародавніх героїв

обриваючись, падали зірки

тонкою ниткою вогню.

і кожній зірці говорив він:

- «зроби героєм мене! "

немов в пеклі півроку

в африці жив гумільов,

бився він з дикунами,

полював на львів.

зустрічався не раз він зі смертю,

у пустелі під «небом чужим".

коли він додому повернувся,

друзі потішалися над ним:

- «ах, африка! як екзотично!

багаття, негритянки, там-там,

вишукані жирафи,

і друг ваш

объяснение:

На початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? при цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості. дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними. ще оскар уайльд, видатний ійський письменник, сказав: «ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. на жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. та так не буває і не може бути. просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують. особисто я впевнена, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини. щодо мене, то я вже давно визначилася стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. я обрала для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. це дуже важливо, коли тебе розуміють. я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів. на мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. до цієї думки буде доречним вислів генріха давида торо: «якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано». варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.