3. Прочитайте. Випишіть означальні займенники разом з іменниками. З’ясуйте рід, число, відмінок кожного. Один з них розберіть як частину мови.
1. І так же тут любо! Дніпро під самим порогом (Л. Костенко). 2. На самій могилі дві тополі високії, одна одну хилить (Т. Шевченко). 3. «Заповіт» звучить Тарасів всього світу мовами (Д. Білоус). 4. У кожній мові, в кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).
На товари із жовтими цінниками діє знижка від сорока до семидесяти відсотків. 2. Нині на планеті живе близько трьохсот п*ятидесяти видів акул. 3. Ластівки розвивають швидкість до двадцяти кілометрів за годину. 4. Текст проекту надруковано на семиста дев*яносто дев*яти сторінках. 5. Співбесіду з восьмидесяти п*ятьма абітурієнтами заплановано на двадцяте липня. 6. Щодня на полі працювало від ста до ста семидесяти чоловік. 7. Розмір доплат збільшено на дванадцять цілих сім десятих відсотка.
Двомастами сорока трьома, стами, трьохсот двадцяти сімох, п'ятьма стами сорока одним, двадцятьома п'ятьма, двадцятьма дев'ятьма, тридцяти восьми, ста сорока одним, шістьдесят сімох, восьмисот трьох, шестистам дев'яносто трьома, восьмистам п'ятдесятьма сьома, восьмисот трьох, семи десятилітній
Объяснение:
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.