Поділіть речення на прості та складні, двоскладні та односкладні, непоширені та поширені. Визначте, які вони за метою висловлювання та інтонацією. Перепишіть, розставляючи розділові знаки. 1. Не байдужа Зачіплянка до такого видовища навіть хто в нічній був і той розбуджений алалаканням голуб’ятників вичвалає на подвір’я і ще заспано стане дивитися на ту неприродно оранжеву коксохімівську хмару крізь яку поволі пробиваються вгору білосніжні голуби Прапірного (О. Гончар «Собор»). 2. Пасе бувало дівча телят біля своєї драної ферми блукає з нимипо рудих спалених сонцем балках (О. Гончар «Собор»). 3. Вона в нього була таки ревнюща не раз прибігала на ферму тіпаючись від підозрви стежувала шпигувала (О. Гончар «Собор»). 4. Спершу побували на центральному ринку з картоплею спродались без загаяння а проте коли під’їхали до собору одержувати комбікорм то на дверях висів замок хоч до кінця робочого дня було ще далеко (О. Гончар «Собор»). 5. І хоч мала б одразу відігнати його але чомусь не відігнала. І навіть коли почула слова ласки то теж не обірвала хотілося їх слухати було щось довірливе в його скаргах на свою долю щирість чулася у його співчутті до Єльки розуміє мовляв як їй оце зостатись на світі без матері самій... (О. Гончар «Собор»). 6. Нема чистих нема правди пропили всю на самогон перегнали! (О. Гончар «Собор»). 7. Чи до сивих кіс кріпачкою бути на цьому вашому смердючому силосі? (О. Гончар «Собор»).8. Новий не знайомий для Єльки зачіплянський світ (О. Гончар «Собор»). 9. Так поставив і так воно йде. За двір ані ногою (О. Гончар «Собор»). 10. Загадковістю покрите для Єльки дядькове минуле (О. Гончар «Собор»). 11. Виходило так що собору вже ніби й нема (О. Гончар «Собор»). 12. Відомо було молодому Лободі що Шпачиха ніколи не належала до прихильниць собору (О. Гончар «Собор»).

В українському національному одязі відображено його магічну сутність. Здавна українці вважали, що одяг людини захищає від впливів зовнішнього середовища - не тільки холоду, вологи, вітру а й від злих духів і зурочення. Роль оберега відігравала вишивка. Недарма вважається, що вишивка - класичний вид українського народного мистецтва. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування й занепаду. Це давня українська традиція - протистояти злу красою. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним, коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріші,  найпотаємніщі мрії і почуття. Саме так магічне значення речей перетворювалося на естетичне. На жаль, втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід як магічні захисні обереги. Кружечки, зубці, румби, хвильки, сосонки давніх орнаментів дещо більше, ніж просто узори. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Наприклад, ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символами родючості. ​

Объяснение:

В українському національному одязі відображено його магічна сутність. Здавна українці вважали, що одяг людини захищає від впливів зовнішнього середовища не тільки холоду вологи,вітру, а й від злих духів і зурочення. Роль оберега відігравала вишивка. Недарма вважається, що вишивка - класичний вид українського народного мистецтва. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування й занепаду. Це давня українська традиція - протистояти злу красую. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріщі найпотаємніщі мрії і почуття. Саме так магічне значення речей перетворювалося на естетичне. Нажаль втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід, як магічні захисні обереги. Кружечки, зубці, румби, хвильки, сосонки давніх орнаментів дещо більше ніж просто узори. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Наприклад, ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символами родючості.