3. Уточнювальний додаток відокремлено в реченні A Дерева й корчі, повні зеленого листя, понамокали, понаписали і здалеку
виглядали, як етігжки, копиці сіна, як гори (Б. Лепкий).
БМоре стояло тихе й гладеньке, як скло (І. Нечуй-Левицький).
в Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася
рука (О. Довженко).
ГІПід ногами рипів дрібний пісок, наче залеэканий сніг у сильні мороз
(Ю. Смолич).
ДМати-Вітчизня уособлення всіх матерін рідної землі (0, Сизоненко).​

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг, а високо в небі літає самотній шуліка. (реч. розповідне, неокл., складне, складносурядне, поєднано сур.  протиставним спол. а,

перша частина: двоскладне, повне, поширене, неускл

друга частиина: двоскладне, повне, поширене, неускл

підмет- степ, шуліка

присудок - розлігся, літає

обставина - довкруги, в небі, високо

означення - вільний і щасливий, самотній

Достигають зеленобокі яблука, співають весело пташки, і все навколо дихає теплом. (реч. розп., неокл,складне, безсполучникове, складносурядне, з різними типами звязку (інтонація і складносурядний єднальний спол і, склад. із 3-ьох частин

1-двоскладне, повне, поширене, неускл

2-двоскладне, повне, поширене, неускл

3-двоскладне, повне, поширене, неускл

підмет- яблука, пташки, все

присудок- Достигають, співають , дихає

означення- зеленобокі

обставина- весело , навколо

додаток- теплом

Объяснение:

 В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.

  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:

- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.

Чирик відповів:

- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.

Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.

   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.

  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.