4+59. І. Прочитайте текст мовчки. Визначте його тему, тип і стиль
мовлення.
НЕЗНАКОМЕЦ
На берегу реки Уссури был переполох. Люди столпились
около мальчика лет семи. Его только что укусила в ногу ядови-
тая змея. Мальчик сидел на песке и плакал. Все волновались и
давали совет за советом. Маленький Витя быстро слабел.
У берега стоял пароход. С парохода стремительно спускался
по трапу человек в гимнастёрке без погон ив мягких сапогах.
Он быстро подошёл к Вите и потрогал руки мальчика. Они бы-
ли холодны как лёд. Потом он проверил пульс. Сердце мальчи-
ка бешено колотилось. Незнакомец опустился на одно колено и
перевязал ногу Вити повыше укуса. Потом стал высасывать яд
из ранки, тут же сплёвывая его в сторону. Люди застыли в тре-
воге. Каждый знал, что человек подвергал себя огромной опас-
ности. Если во рту смельчака есть даже маленькая трещинка,
то змеиный яд проникает в кровь и тогда, — смерть.
Но незнакомец действовал быстро и умело. Наконец всё бы-
ло позади. Ему подали йод. Он густо смазал ранку на ноге Ви-
ти. Мальчик был ещё бледен и очень слаб, но страшная угроза
смерти уже Незнакомец поднялся с земли и быстро исчез в толпе. Все бро-
сились к пароходу, чтобы узнать его имя. Это был знаменитый
путешественник Владимир Клавдиевич Арсеньев (М. Шейніна).
Объяснение:
Поет - механік людських мас, Динамомайстер, будівничий,
повстань майбутнього сурмач, що конструює День над Hіччю.
Куди ж поділа, Степова Елладо, варязьку сталь і візантійську
мідь?
О, плоских ріль піский хрести, — Прабатьківщино! Годі,
годі: вся серця кров отам, на Сході, де недовершеная — ти.
Ти, красо землі несказанна нам немудрим — даремний дар!
Знаю — медом сонця, ой Ладо, в твоїм древнім тілі — весна.
Куди ж ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста.
Гей, ідіть, благодатні зливи! Випадайте перлисті роси! Хай нап’ються до несхочу ниви. Хай дівчата помиють коси.
У нашої сім’ї є дача за містом. Влітку там чудово. На ділянці росте тінистий фруктовий сад. Є й невеликий городик. На дачі стоїть будиночок з різьбленим дерев’яним ганком.
Влітку ми ласуємо своїми овочами та фруктами: полуницею, черешнею, малиною, сливами, яблуками, грушами, свіжими помідорами і огірочками. Я обожнюю ховатися влітку в тіні дерев і відпочивати на лавочці. Або кататися на гойдалках під великим горіхом.
На дачі доводиться працювати не тільки моїм батькам, але і нам з братом. Ми лазимо на дерево, поливаємо овочі, полем бур’яни. Ми намагаємося переробити всю роботу швидше, щоб можна було довше відпочивати на природі. Між дерев ми повісили гамак. Хто-небудь обов’язково валяється там в тіні з планшетом в руках. Або з журналом, або з книжкою. На місце в гамаку завжди стоїть черга.
На дачі мама садить квіти. Папа все збирається притягти на дачу крісло-гойдалку або купити диван-гойдалку. У ній можна відпочивати після роботи і пити чай.
У дачному селищі у мене є друзі. Іноді на вихідних, коли всі приїжджають на дачі, ми з ними зустрічаємося. Тоді ми від мся у батьків і йдемо гуляти на місцеву річку Уж. Я люблю відпочивати на дачі влітку, коли я на канікулах, а батьки у відпустці. Тоді нікуди не треба поспішати. Ми збираємося всією сім’єю на природі, до нас приїжджають гості. Особливо я люблю проводити з сім’єю на дачі теплі літні вечори.
Подойдёт?