Професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.
Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.
Я вважаю, що кожен вчитель гідний любові й поваги. Мені дуже подобаються всі учителі, які в мене викладають, але найбільше – вчитель української мови і літератури. Наш народ вправі пишатися своєю мовою, яка всім світом визнана однією з наймелодійніших мов. Недаремно наші поети називали її солов’їною і калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово – то перлина. Крім того, українська мова – це одна з найбагатших мов світу. Вона ж одна з найрозвиненіших мов: Має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Українська мова відзначається високою образністю, має багату фразеологію. Але мова – це не тільки засіб спілкування. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, громадянськість, суспільні та естетичні ідеали, духовність. Більше того, мова – це стан душі, і не тільки людської, душі всього народу, вона вказує на його гідність, рівень розвитку…
Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, його традиції, його пам’ять. Мова – головна ознака нації. Щоб зберегти цей скарб, нашу мову, треба вивчати її, розмовляти нею і пишатись. Бо народ живе, допоки живе його рідна мова. Наша Україна має велику історію, від часів Трипільської культури до сьогодення. Нещодавно пройшли вибори Президента України, під час яких народ обрав нового Президента нашої держави. Україна має великих письменників та поетів, які відомі на весь світ, таких як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко, Олександр Довженко.
Добра, справедлива, уважна – такою бачу свою вчительку з української мови та літератури Ніну Мойсеївну. На її уроках можна пізнати багато цікавого, Ніна Мойсеївна розповідає нам про українських письменників, про їхні твори…Вона розповідає нам про різні народні звичаї, пояснює їх зміст. Ніна Мойсеївна може терпляче пояснювати все, що мені незрозуміло.
Також моїм улюбленим вчителем є Ірина Вадимівна. Вона викладає російську мову і зарубіжну літературу. Ірина Вадимівна цікаво проводить урок, доступно пояснює зміст правил або творів зарубіжних письменників. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття гумору, але іноді вона буває суворою. Ірина Вадимівна справедливо оцінює учнів.
«До нас у школу їде цирк!» — оголосила вчителька. «А що, і звірів привезуть?» — запитав хтось із дівчаток. «Ні, звірів не буде, — посміхнулася Ольга Іванівна. — Будуть акробати, клоун і навіть фокусник». Ми з нетерпінням чекали виступу циркових артистів, адже всі — і дорослі, і діти — люблять цирк. Нам дуже сподобалися жонглери й акробати. А клоун, як нам здалося, був не в настрої. Склалося враження, начебто в нього болить зуб. Але все рівно, ми аплодували від душі.
Зненацька після чергового трюку фокусник запросив в асистентки нашу вчительку Ольгу Іванівну. І от що здивувало всіх: вона дуже професійно виконувала його команди. А скінчилося все тим, що Ольга Іванівна сама показала трюк, асистував же їй фокусник. Ми були вражені — звідкіля у викладача математики здібності циркового артиста? Усе пояснив сам фокусник. Це була ще молода людина, що недавно закінчила циркове училище. Але свій шлях у професійні артисти він почав з дитячої циркової студії при Будинку культури залізничників, куди його, важкого підлітка, привела Ольга Іванівна. Справа в тому, що школяркою вона сама займалася в цирковій студії, але потім вирішила пов’язати своє життя зі школою. Це з її ініціативи приїхав цирк, і вони, фокусник Олексій і Ольга Іванівна, вирішили приготувати спільний номер.
Відтоді ми стали іншими очима дивитися на нашу вчительку. Нам і раніше подобалися її уроки. Дівчатка намагалися наслідувати її в одязі, а хлопчикам соромно було приходити з невивченою теоремою або невирішеним рівнянням. Вона пояснювала так дохідливо! Після відвідування цирку ми стали часто просити Ольгу Іванівну показати нам який-небудь фокус. «Я можу і вас навчити нескладних трюків, але все це після уроків», — казала вчителька. Ось така у нас здібна вчителька.
Професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.
Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.
Я вважаю, що кожен вчитель гідний любові й поваги. Мені дуже подобаються всі учителі, які в мене викладають, але найбільше – вчитель української мови і літератури. Наш народ вправі пишатися своєю мовою, яка всім світом визнана однією з наймелодійніших мов. Недаремно наші поети називали її солов’їною і калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово – то перлина. Крім того, українська мова – це одна з найбагатших мов світу. Вона ж одна з найрозвиненіших мов: Має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Українська мова відзначається високою образністю, має багату фразеологію. Але мова – це не тільки засіб спілкування. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, громадянськість, суспільні та естетичні ідеали, духовність. Більше того, мова – це стан душі, і не тільки людської, душі всього народу, вона вказує на його гідність, рівень розвитку…
Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, його традиції, його пам’ять. Мова – головна ознака нації. Щоб зберегти цей скарб, нашу мову, треба вивчати її, розмовляти нею і пишатись. Бо народ живе, допоки живе його рідна мова. Наша Україна має велику історію, від часів Трипільської культури до сьогодення. Нещодавно пройшли вибори Президента України, під час яких народ обрав нового Президента нашої держави. Україна має великих письменників та поетів, які відомі на весь світ, таких як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко, Олександр Довженко.
Добра, справедлива, уважна – такою бачу свою вчительку з української мови та літератури Ніну Мойсеївну. На її уроках можна пізнати багато цікавого, Ніна Мойсеївна розповідає нам про українських письменників, про їхні твори…Вона розповідає нам про різні народні звичаї, пояснює їх зміст. Ніна Мойсеївна може терпляче пояснювати все, що мені незрозуміло.
Також моїм улюбленим вчителем є Ірина Вадимівна. Вона викладає російську мову і зарубіжну літературу. Ірина Вадимівна цікаво проводить урок, доступно пояснює зміст правил або творів зарубіжних письменників. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття гумору, але іноді вона буває суворою. Ірина Вадимівна справедливо оцінює учнів.
Зненацька після чергового трюку фокусник запросив в асистентки нашу вчительку Ольгу Іванівну. І от що здивувало всіх: вона дуже професійно виконувала його команди. А скінчилося все тим, що Ольга Іванівна сама показала трюк, асистував же їй фокусник. Ми були вражені — звідкіля у викладача математики здібності циркового артиста? Усе пояснив сам фокусник. Це була ще молода людина, що недавно закінчила циркове училище. Але свій шлях у професійні артисти він почав з дитячої циркової студії при Будинку культури залізничників, куди його, важкого підлітка, привела Ольга Іванівна. Справа в тому, що школяркою вона сама займалася в цирковій студії, але потім вирішила пов’язати своє життя зі школою. Це з її ініціативи приїхав цирк, і вони, фокусник Олексій і Ольга Іванівна, вирішили приготувати спільний номер.
Відтоді ми стали іншими очима дивитися на нашу вчительку. Нам і раніше подобалися її уроки. Дівчатка намагалися наслідувати її в одязі, а хлопчикам соромно було приходити з невивченою теоремою або невирішеним рівнянням. Вона пояснювала так дохідливо! Після відвідування цирку ми стали часто просити Ольгу Іванівну показати нам який-небудь фокус. «Я можу і вас навчити нескладних трюків, але все це після уроків», — казала вчителька. Ось така у нас здібна вчителька.