4. Як ви розумієте слова старого пустельника із твору Ю. Винничука «Місце для дракона»: «Життя володаря не варте й одного рядка поета»? Свою відповідь обґрунтуйте.
Я не згоден, що всі говорять ніби земля існує понад мільйони років. Я не згоден, що всі говорять ніби в ХХІ сторіччі помста - найкраща подруга. Я не згоден, що всі говорять ніби льодовики розтануть і буде всесвітній потоп. Я не згоден, що всі говорять ніби погано жити, бо мирне небо над нашими головами - це прекрасно. Я не згоден, що всі говорять ніби кожен вірить по-своєму, бо віра одна, і Бог один. Я не згоден, що всі говорять ніби треба жити сьогоднішнім днем. Я не згоден, що всі говорять ніби в нашій країні правди не доб’єшся. Я не згоден, що всі говорять ніби справедливості не існує. Я не згоден, що всі говорять ніби краса світ. Я не згоден, що всі говорять ніби деякі квіти мають поганий аромат. Я не згоден, що всі говорять ніби за гроші можна купити все, бо здоров’я за гроші не купиш. Я не згоден, що всі говорять ніби чужі діти своїми не бувають.
Найкращий день у моєму житті – день народження, коли мені виповнювалося 7 років. Я добре пам’ятаю цей прекрасний день, адже саме тоді свій день народження я відзначав на природі, де зібралося багато гостей, друзів, родичів. Ми організували відмінний пікнік, дорослі приготували багато частувань, діти принесли з собою футбольний м’яч, тенісну ракетку.
День народження у мене в серпні і найчастіше на мій день народження погода дуже погана: йде дощ, холодно, дме сильний вітер, ні про який пікнік не може бути й мови, а тут сталося щось особливе. Світило сонце, співали птахи, було дуже тепло. І ось коли всі хлопці зібралися на галявині, Тітка Олена – мама моєї подруги почала влаштовувати для нас різні веселі конкурси. Ми грали, веселилися, все було дуже цікаво і весело. Потім хлопці стали дарувати подарунки. Мій найкращий друг подарував мені цікаву книгу, яку я дотепер люблю перечитувати час від часу, ще один друг подарував мені настільний хокей, в який я часто любив пограти з татом і братом. Після вручення подарунків ми приступили до їжі. Дорослі смажили шашлик, діти за своїм звичаєм уминали чіпси і сухарики. І ось через деякий час нам принесли святковий торт. Як зараз пам’ятаю, який він був великий, смачний, зверху красувалися сім запалених свічок, які я з радістю і захопленням задув.
Увечері, коли всі стали збиратися додому, було трохи сумно, що такий день проходить, але вдома мене чекав ще один сюрприз. Мама і тато зробили для мене ще один подарунок, який не був подарований. Це була ігрова приставка, яку я так давно хотів. Я був настільки щасливий, що це складно передати словами. Ми з батьком підключили приставку до телевізора і стали грати в гонки. Так ми грали, поки не стало пізно, і тато не відправив мене спати. Я лягав з прекрасним відчуттям любові і тепла до всього світу, такий був цікавий і насичений цей день, що я спав довго і міцно.
Я не згоден, що всі говорять ніби в ХХІ сторіччі помста - найкраща подруга.
Я не згоден, що всі говорять ніби льодовики розтануть і буде всесвітній потоп.
Я не згоден, що всі говорять ніби погано жити, бо мирне небо над нашими головами - це прекрасно.
Я не згоден, що всі говорять ніби кожен вірить по-своєму, бо віра одна, і Бог один.
Я не згоден, що всі говорять ніби треба жити сьогоднішнім днем.
Я не згоден, що всі говорять ніби в нашій країні правди не доб’єшся.
Я не згоден, що всі говорять ніби справедливості не існує.
Я не згоден, що всі говорять ніби краса світ.
Я не згоден, що всі говорять ніби деякі квіти мають поганий аромат.
Я не згоден, що всі говорять ніби за гроші можна купити все, бо здоров’я за гроші не купиш.
Я не згоден, що всі говорять ніби чужі діти своїми не бувають.
Ось, приблизно так
Думаю, що до
Найкращий день у моєму житті – день народження, коли мені виповнювалося 7 років. Я добре пам’ятаю цей прекрасний день, адже саме тоді свій день народження я відзначав на природі, де зібралося багато гостей, друзів, родичів. Ми організували відмінний пікнік, дорослі приготували багато частувань, діти принесли з собою футбольний м’яч, тенісну ракетку.
День народження у мене в серпні і найчастіше на мій день народження погода дуже погана: йде дощ, холодно, дме сильний вітер, ні про який пікнік не може бути й мови, а тут сталося щось особливе. Світило сонце, співали птахи, було дуже тепло. І ось коли всі хлопці зібралися на галявині, Тітка Олена – мама моєї подруги почала влаштовувати для нас різні веселі конкурси. Ми грали, веселилися, все було дуже цікаво і весело. Потім хлопці стали дарувати подарунки. Мій найкращий друг подарував мені цікаву книгу, яку я дотепер люблю перечитувати час від часу, ще один друг подарував мені настільний хокей, в який я часто любив пограти з татом і братом. Після вручення подарунків ми приступили до їжі. Дорослі смажили шашлик, діти за своїм звичаєм уминали чіпси і сухарики. І ось через деякий час нам принесли святковий торт. Як зараз пам’ятаю, який він був великий, смачний, зверху красувалися сім запалених свічок, які я з радістю і захопленням задув.
Увечері, коли всі стали збиратися додому, було трохи сумно, що такий день проходить, але вдома мене чекав ще один сюрприз. Мама і тато зробили для мене ще один подарунок, який не був подарований. Це була ігрова приставка, яку я так давно хотів. Я був настільки щасливий, що це складно передати словами. Ми з батьком підключили приставку до телевізора і стали грати в гонки. Так ми грали, поки не стало пізно, і тато не відправив мене спати. Я лягав з прекрасним відчуттям любові і тепла до всього світу, такий був цікавий і насичений цей день, що я спав довго і міцно.