459 Перепишіть, розставляючи пропущені коми при однорідних чле- нах речення.
1. Далеко й лунко оддавався голос солов'я, і бриніла в йому
пиха й погорда пестуна й улюбленця густого й буйного парку.
2. Проте і чоловік і жінка вчували в йому привичним ухом
знакомі трелі і впізнавали гутірку свого давнього приятеля, су-
сіда-співуна. 3. Ти ж мій соловеєчку, синочку мій коханий,
дорогий...
стиха приказує вона сама собі і сміється й радісно
руки ламає і витирає рукавом сльозу... (Із тв. С. Васильченка)
Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:
- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади Семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);
- крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повніа? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Гяібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Борітеся - поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);
- переклади видатних людей: Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Народжений плазувати літати нездатний (М. Горький);
-переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь); Сидіння між двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін); Промінь світла у темному царстві (М. Добролюбов); Герой нашого часу (М. Лєрмонтов):
- переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (В. Шекспір): Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер): Синій птах (М. Метерлінк); Машина часу (Г. Уеллс);
- біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока: Прощайте ворогам вашим; Маслинова гілка: Мафусаілів вік; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями.
Сваволить в гілках твоїх – струнах, гуде бандура.
Говорить бандура про те, що жива єси
І житимеш вічно в лунких солов’яних бурях.
І. Жиленко
Нас із дитинства вчать любити свою Батьківщину. Ми любимо її, бо ми тут народилися, живемо, навчаємося, працюємо. Справжній патріот своєї Батьківщини ніколи її не зрадить, не кине в тяжку хвилину. Наша Батьківщина – це Україна. Я люблю свою країну, хоча жити в ній не так уже й легко. Але всі ми віримо, що настане той час, коли Україна розквітне.
Так, багато лиха зазнала наша люба Україна. Історія українського народу героїчна. Він падав і знову підіймався, оборонявся, боровся, будував, орав. Наш народ створив дивовижний світ пісень, легенд, казок. Він тисячі років уже пише свої книжки, розповідає про своє минуле. Йому пророкували загибель, принижували, глумилися з нього, але він жив, мислив і творив, зберіг свою землю, мову, історію та культуру. Хіба ж можна забути про голодомор 1932-1933 рр., про війну з Німеччиною, про катастрофу на Чорнобильській АЕС? Але все це наш народ витримав, бо він дуже сильний.
Ми ніколи не забудемо, як страждала Україна в роки Вітчизняної війни. Багато загинуло українців у боротьбі з гітлерівськими загарбниками. Ми знаємо своїх героїв, які загинули за наше майбутнє. У нашому місті є вулиці, які названі на честь наших героїв – земляків.
Як же треба було любити свою Вітчизну, що ніяке катування не зламало цих патріотів! Восьмого жовтня 1944р. гітлерівські війська були вигнані з території нашої України. Це відбулося завдяки героїзму, патріотизму українського народу. Український народ завжди прагнув до свободи. Ніхто не зламає його, не поставить на коліна. Усі ми знаємо, що першого грудня 1991р. на Всеукраїнському референдумі народ підтримав незалежність України.
Наша рідна Україна багата й красива країна. Мені довелося побувати в Карпатах. Там є такі чудові місця! Люди приїжджають із-за кордону відпочити сюди, подивитися на величаві гори, на прозорі води гірських річок. У світі налічується сорок різних видів мінеральних вод, більшість із яких є в Україні. За багатством цілющих джерел Україна поступається Кавказові. Особливо багато їх у Карпатах.
А яка красива столиця нашої України – Київ! Я була в Києві навесні, коли буйно квітли каштани на Хрещатику. Мені здалося, що краще й рідніше нашої України не може бути. Я люблю і свій рідний Донбас, який славиться своїм вугіллям. Ми поважаємо шахтарів, які нелегкою працею примножують багатство нашої України.
Якщо згадати нашу історію, то ми повинні пишатися, що в Україні були такі видатні люди як мікробіолог Ілля Ілліч Личников, конструктор ракетно - космічних систем Сергій Павлович Корольов, природознавець Володимир Іванович Вернадський. Думаючи про нашу Україну, неможливо не згадати великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Поет помер понад 149 років тому, та залишається з нами... І я вірю, скільки житиме Україна, стільки житиме і Великий Кобзар у наших серцях, бо звертався він своїм словом до минулих, сучасних і майбутніх поколінь. Шевченко дуже любив Україну, її історію. З якою любов’ю він описує ріку Дніпро як символ могутності, нескореності:
Немає в світі України,
Немає другого Дніпра…
Відомими кобзарями, що навік уславили свої імена відданим служінням українському народові, були Остап Вересай, брати Кравченки, Гнат Гончаренко, Євген Мовчан.
Закінчуючи свій твір, хочу сказати, що я ніколи не залишу свою країну, бо вона для мене, наче рідна мати. Це найдорожчий куточок на нашій планеті. І тому я вважаю, що ми не повинні шукати кращого життя в інших країнах, а зробити його щасливим у своїй державі:
Ще не вмерли України і слава, і воля,
Ще нам браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття