Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
Скласти діалог-обмін думками та враженнями від телепередач, присвячених вивченню та збереженню пам'яток історії та культури можна так: - Привіт, Оксанко! Чи дивилась ти вчора телепередачу на першому каналі, яку радила нам вчителька? - Привіт, Грицю. Дивилась. Це дуже пізнавальна телепередача, у якій торкаються важливих тем національного значення. - Я також дивився. Тема, дійсно, актуальна. - Наразі дуже важливо зупинити знищення та руйнування пам’яток історії та культури. Проте, на жаль, більшість людей не усвідомлюють важливість цієї проблеми. - Я згоден. Україна багата культурною спадщиною, у якій відбилася її складна історія. - Так, кожен пам’ятник, меморіальна дошка, архітектурна споруда символізують певну подію, яка відбулась у попередню епоху. Але чого серед населення більшість цього не усвідомлює? - Я вважаю, що проблема вандалізму, як було сказано у телепередачі, постає через деморалізацію населення та недостатню освіченість. - Мабуть, це так. Але ж щодня у школі нам наголошують на тому, що пам’ятки культури та історії – це цінний скарб. Невже навіть після уроків у школі люди цього не починають усвідомлювати? - Я думаю, велику роль тут грає і держава. Якби навіть на телебаченні проводилась активна робота з охорони національної культурної спадщини, то і проблем було б менше. - Ти маєш на увазі, що телебачення має популяризувати захист національного надбання? - Так, як-от, наприклад, та телепередача, яку ми дивились вчора. - Мабуть, прийняття таких заходів навіть на телебаченні сприятиме збереженню культурного та історичного надбання нашого народу. - Я вважаю, що окрім цього зменшиться кількість фактів знищення або пошкодження культурних та історичних об'єктів. - Дуже важливо виховувати сучасне покоління у дусі гуманізму та поваги до історичної та культурної спадщини нашого народу. Дякую за приємну співбесіду. - І тобі дякую!
Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
- Привіт, Оксанко! Чи дивилась ти вчора телепередачу на першому каналі, яку радила нам вчителька?
- Привіт, Грицю. Дивилась. Це дуже пізнавальна телепередача, у якій торкаються важливих тем національного значення.
- Я також дивився. Тема, дійсно, актуальна.
- Наразі дуже важливо зупинити знищення та руйнування пам’яток історії та культури. Проте, на жаль, більшість людей не усвідомлюють важливість цієї проблеми.
- Я згоден. Україна багата культурною спадщиною, у якій відбилася її складна історія.
- Так, кожен пам’ятник, меморіальна дошка, архітектурна споруда символізують певну подію, яка відбулась у попередню епоху. Але чого серед населення більшість цього не усвідомлює?
- Я вважаю, що проблема вандалізму, як було сказано у телепередачі, постає через деморалізацію населення та недостатню освіченість.
- Мабуть, це так. Але ж щодня у школі нам наголошують на тому, що пам’ятки культури та історії – це цінний скарб. Невже навіть після уроків у школі люди цього не починають усвідомлювати?
- Я думаю, велику роль тут грає і держава. Якби навіть на телебаченні проводилась активна робота з охорони національної культурної спадщини, то і проблем було б менше.
- Ти маєш на увазі, що телебачення має популяризувати захист національного надбання?
- Так, як-от, наприклад, та телепередача, яку ми дивились вчора.
- Мабуть, прийняття таких заходів навіть на телебаченні сприятиме збереженню культурного та історичного надбання нашого народу.
- Я вважаю, що окрім цього зменшиться кількість фактів знищення або пошкодження культурних та історичних об'єктів.
- Дуже важливо виховувати сучасне покоління у дусі гуманізму та поваги до історичної та культурної спадщини нашого народу. Дякую за приємну співбесіду.
- І тобі дякую!