— 6. Укажіть, у якому реченні при однорідних членах речення є уза-
гальнювальне слово.
а) Йде осінь по землі царівна — красива, чарівна!
б) Все раніше темніє, день коротшим стає восени.
B) Це пора осіння
переміни часті: то хмарки, то до-
щик, то мжичка, то сонце.
г) Поглянь навколо: чарівниця осінь в коралях і у золоті
стоїть (3 тв. Н. Красоткіної).
7. Визначте, в якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
а) Як же гарно, чудово, привітно, ніби в казці, в осіннім гаю.
б) Весела, радісна, багата, в садочку яблуня крислата.
в) А краса живе у всьому в світлі сонечка ясному, у замрія-
них лісах, у степу, на хлібній ниві...
г) Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий! (3 тв.
Н. Красоткіної).
8. Визначте речення з однорідними членами.
а) От взяв та й приїхав (І. Нечуй-Левицький).
б) Іду, іду просторами землі (О. Лупій).
В) І сну нема, і спокою немає (В. Симоненко).
г) Промінчик ясний у віконце так ніжно і тепло гляне
(Н. Красоткіна).
НЯМИ ВСТАВНИМИ
Частини мови поділяються на три групи: самостійні , службові та окрема група частин мови.
1. Самостійні частини мови.
До цієї групи належить:
-Іменник
- прикметник
- дієслово
- займенник
- прислівник
- числівник.
Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.
2. Службові частини мови
До неї належать:
- сполучник
- прийменник
- частка.
Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.
3. Окрема група
До неї належать:
- вигук
- звуконаслідування.
І. Самостійні частини мови.
Іменник – назва предметів та будь-яких явищ.
Наприклад, стіл, вітер, Ганна.
Іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).
Прикметник – вираження ознаки предметів.
Наприклад, високий, красива, дерев'яний.
Прикметник – це типове узгоджене означення.
Однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.
Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.
Наприклад, біжу, переїхав, зробити.
Дієслово – це типовий присудок. Але не тільки!
Дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.
Що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.
Займенник – вказівка на особу або предмет.
Наприклад, я, твій, той.
Займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. А займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.
Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.
Наприклад, холодно, тричі, стрімко.
Прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.
Службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.
Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.
Наприклад, сто, перший, десятеро.
Числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.
ІІ. Службові частини мови.
Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.
Сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. Сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.
Частка – виражає відтінки мовлення.
Частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. Також за до частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.
ІІІ. Окрема частина.
Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.
Наприклад, ой, ах, тьху.
Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.
Родина – фундамент суспільства. Якість сімейних відносин характеризує державу.
Батьки - це дар від Бога, наші заступники, яким Господь довірив опіку над нами.
Є три складові пошани до батьків: слухняність, любов та почесть. Ми маємо поважати, шанувати, малитися і благословляти батьків, не залежно від їх рівня, статусу і статку.
Господь карає за неповагу та хулу на власних батьків. «…хто проклинає батька чи свою матір, той конче буде забитий.»(Вих.21:17), «…хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий»(Вих.21:15), «Хто батька грабує, хто матір жене? – Це син, що застижує та осоромлює, - перестань же, мій сину, вчитися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!»
Діти повинні мати вдячне серце перед батьками за фізичне народження, за опіку, за покладену ними жертву заради нашого зрощення та виховання.
Після Бога - батьки є найближчими та найціннішими особистостями для нас, тому ми маємо любити їх, віддаючи усю належну честь, увагу та пошану.