6. Визначте рядок, у якому в усіх словах однакова кількість звуків і букв.
А. Кущ, віджити, яблуко, б’ють, сьогодні.
Б. Надзвичайний, щось, ключ, їдуть, приятель.
В. Існує, зустрілися, пуп’янок, їстівний, синє.
Г. Сьогодні, надземний, дзьоб, подзвонять, щось.
Д. Піджак, плющ, сіллю, бюлетень, їдуть.
7. У якому рядку всі прізвища розташовані в алфавітному порядку?
А. Михеєв, Мицкевич, Мичко, Мищак, Мишенко.
Б. Михеєв, Мицкевич, Мичко, Мишенко, Мищак.
В. Мицкевич, Мичко, Михеєв, Мищак, Мишенко.
Г. Михеєв, Мичко, Мицкевич, Мишенко Мищак.
Д. Мицкевич, Мичко, Мишенко, Мищак, Михеєв.
8. Сукупність букв, прийнятих у певній писемності і розташованих у певному
порядку, називається:
А. Графіка.
Б. Орфографія.
В. Орфоепія.
Г. Склад слова.
Д. Алфавіт.
9. Визначте рядок, у якому всі слова мають наголос на першому складі.
А. Грузнути, віхолити, ворожити, приклеїти, морозити.
Б. Корчити, креслити, лагодити, сердити, миршавіти.
В. Ябедничати, звати, плакати, шарахати, свідчити.
Г. Стьобати, чахнути, маслити, ранити, отаборити.
Д. Меркнути, мовкнути, м’якнути, вгрузнути, сьорбнути.
10. У якому варіанті правильно передано вимову слова БОРЕШСЯ?
А.[бо`ре и с’:а].
Б. [бо`рис': а].
В. [бо`решс'а].
Г. [бо`ре и с':а].
Д. [бо`ре и с'а].
11. Визначте слова, вимову яких передано неправильно.
А. Тітчин [т'і`ч:и е н].
Б. Шістсот [ш’іс:о`т].
В. Боротьба [бород'ба`].
Г. Зшиток [зши`ток].
Д. Щирість [шчи`р'іст'].
12. У кожному рядку виявіть слово, у якому не відбувається чергування голосних
звуків при його творенні.
А. Вечір 1 , ківш 2 , овес 3 , чекати 4 , водевіль 5 .
Б. Електропровід 1 , тополя 2 , вівці 3 , таріль 4 , легінь 5 .
В. Завод 1 , Тернопіль 2 , четвертий 3 , Канів 4 , батьків 5 .
Г. Харків 1 , щирість 2 , Сергіїв 3 , виселок 4 , молодь 5 .
Д. Папір 1 , очі 2 , слобода 3 , Севастополь 4 , шість 5 .
13.Оберіть рядок, у якому всі приголосні звуки в словах м‘які:
А. Лінь, біль, няня, сільський.
Б. Рілля, мільйон, лілія, п‘ять.
В. Лізь, лють, Львів, льон.
Г. Дія, бій, боєць, мрія.
Д. Сіль, рій, тінь, льоля.
14. У якому рядку допущено помилку на орфограму „Спрощення у групах
приголосних”:
А. Студентський, форпостний, контрастний, чесний, доблесний.
Б. Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, безвиїзно.
В. Пестливий, хваснути, кістлявий, зап‘ястний, писнути.
Г. Ризикнути, вискнути, випускний, проїзний, туристський.
Д. Шістнадцять, хвастливий, бандуристці, шістдесят, щасливий.
15. У якому рядку всі слова пишуться з суфіксом –цьк-:
А. Німе..кий, вінни..кий, оде..кий, черка..кий, молоде..кий.
Б. Криворі..кий, студент..кий, люд..кий, гайдама..кий.
В. Кременчу..кий, тка..кий, кагарли..кий, коза..кий, чума..кий.
Г. Чиновни..кий, овру..кий, золотоні..кий, автомобіліст..кий.
Д. Юна..кий, сиріт..кий, азов..кий, уман..кий, доне..кий.
16.У якому рядку всі слова з суфіксами –ств-, -цтв-, -зтв- записано правильно:
А. Юнацтво, купецтво, боягузтво, сусідцтво, товариство.
Б. Парубоцтво, багацтво, рільництво, тваринництво, птахівництво.
В. Чиновництво, каліцтво, брацтво, товариство, ткацтво.
Г. Убозтво, людство, дитинство, жіноцтво, виробництво.
Д. Студенство, кріпацтво, юнацтво, лісництво, сирітство.
Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість.
Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною...
Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. Я бачу їхні очі. На жаль, вони не завжди ясні та веселі, частіше - сумні, сповнені тривоги, а інколи й безнадії. Це вражає, викликає співчуття, наштовхує на роздуми.
Найстрашніша річ - це самотня старість. Людина ніколи не зможе змиритися з нею. Виникає складне протиріччя між молодою душею і фізичною неміччю, що стає причиною глибокої трагедії особистості, особливо якщо поруч немає рідних і близьких людей.
У давні добрі часи люди жили великими сім'ями. Старенькі дідусі й бабусі завжди відчували себе потрібними: з ними радились, до їхніх міркувань прислухались. Старих людей оточувала малеча: онуки, правнуки... В українських родинах існували певні етичні норми в ставленні до літніх людей. Радість спілкування з дітворою допомагала їм легше переживати втому, нездужання. Скільки добрих і цікавих казок переказано бабусями, скільки лагідних колискових проспівано, скільки цікавих книжок прочитано!
Зараз, у наш непростий час, молоді сім'ї прагнуть самостійності, віддаляються від старих за будь-яку ціну, залишають їх наодинці з важкими проблемами, безпорадністю, спогадами...
Мені дуже подобається вірш В. Симоненка "Старість", де поет так схвильовано розповідає про біль старості, страх самоти. Немічний дідусь, вислуховуючи докори сина та невістки, мовчки терпить всі образи, аби тільки залишитися біля дітей, "умерти на землі батьків":
Все стерпить, хіба заплаче стиха,
Дивлячись на добрих малюків.
Все стерпить - докори, сором, лихо, -
Лиш би вмерти на землі батьків.
Звідки береться душевна черствість у ставленні до старих людей? Адже це порушення Божих заповідей, гріх, який карається такою ж самотою в життєву зиму. Над цим слід замислитися, бо життя минає так швидко...