7. Перепишіть, поставте розділові знаки. Побудуйте схеми речень з однорідними членами.

1) І мені вже нічого не треба ні скарбів ні утіх ні жалів.

2) Березу вільху і ліщину дубів могутність величаву і навіть тихий верболіз люблю я ліс.

3) Кожен кущик горбок долинка все це було йому знайоме.

4) Всяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

​

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у мене – це Україна, і я про це ні хвилини не жалкую. Адже я народився в найкращій у світі країні. Я щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами моєї Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим ні одного мого співвітчизника або гостя моєї країни. Я впевнений, що у нашої держави велике майбутнє.Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то насамперед я хотів би, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.Україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, свій завзятий настрій, свій український дух, адже це наша неповторна особливість! Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть.На мій погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів, і парків, а також боротися проти вирубання лісів. Адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. Крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі.А взагалі, я впевнений, що майбутнє України найбільш усього залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому.У подальшому я хочу стати юристом, тому мені подобається більше дізнаватися про закони своєї Батьківщини, про їхнє виникнення, про історію країни. Мені дуже хочеться внести свій внесок у майбутнє України і в подальшому своїми знаннями допомагати співвітчизникам. Я сподіваюсь, що я зможу якимось чином впливати на розвиток рідної країни.Та все ж головне для мене – не ким стати, а яким бути. І якщо більшість українців, як і я, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то обов’язково Україна стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою в світі!

     Для того щоб жити в гармонії і злагоді з усім живим, у  першу чергу потрібно осягнути для себе зміст золотого правила моралі: "Стався до всього так, як хочеш щоб ставилися до тебе".

    Не можна не захоплюватись здатністю людини пізнавати та змінювати навколишній світ, але, нажаль, все частіше дії людини завдають шкоди навколишньому середовищу. Наприклад, людина висушуючи озеро, ніби нічого такого і не вчиняє, вона просто хоче звести на цьому місці будинок або посадити город, та чи замислюєється людина, що її вчинок може згубити значну частину рослин і тварин, що залежили від цієї водойми. І це непоодинокий випадок. Людина, захоплена своєю величчю і могутністю, прагне все більшого пізнання і влади над природою так, що просто сліпо переступає межу, на якій людина і все живе  знаходяться в гармонії. 

  Отже, для спражньої гармонії потрібно думати не тільки про себе, а й про навколишній світ, берегти його і розуміти, відчувати межу небезпеки і ніколи не перетинати їїⒶ.