81 Випишіть
із
тексту
складні
речення
,
згрупувавши
за
видами...
Текст:
У
світі
символів
людина
живе
з
прадавніх
,
доісторичних
в
останньому
періоді
палеоліту
людина
надавала
певного
си
-
із
періоду
пізнього
палеоліту
.
Вчені
дослідили
,
що
не
волічного
значення
довкіллю
:
сузір'ям
,
рослинам
,
тваринам
.
Середньовіччя
акцентувало
:
символи
існують
як
для
пу
пізнання
вищої
істини
можливе
лише
на
основі
розкодування
ховування
істини
,
так
і
для
і
виявлення
,
пізнання
.
До
того
ж
,
символічних
образів
:
саме
в
них
закладено
знання
першоосна
буття
.
И.
Гете
конкретизував
поняття
символу
:
«
Части
завше
підлягає
загальному
.
Загальне
завше
має
співвідное
тись
із
частковим
.
Усе
,
що
відбувається
,
символ
і
водночас
коли
воно
цілком
виявляє
себе
,
указує
на
все
інше
.
Справжаа
символіка
там
,
де
часткове
репрезентує
загальне
не
як
со
а
Досліджуючи
слово
,
зокрема
його
структуру
,
внутрішню
форму
,
О.
Потебня
відзначав
характерну
для
останньої
змін
менту
виникнення
властивість
символічності
.
«
Символізм
,
звуків
тварин
і
вигуків
.
Слово
тільки
тому
орган
думки
і
не
мінна
умова
всього
подальшого
розвитку
світу
й
себе
,
що
пер
темнювалося
виражене
словом
первісне
враження
,
і
виника
органічна
потреба
в
задоволені
А ти,
качем,
рем,
сполучникові; безсполучникові.
СВІТ символів
часів
i
тінь, але як живе миттєве одкровення непізнаваного».
ф
сть
вісно є символом». Унаслідок лексичного збагачення мови
потреба відновлення власного значення слова. Останнє й
ло, на думку О. Потебні, однією з причин утворення символі
Пізнання символіки
духовних, культурних запитів, удосконаленні внутрішньому
світу і приведення його до гармонії із зовнішнім.
(За М. Дмитренком)
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…