9. пунктуаційну помилку допущено в реченніa найбільший вплив на формування світогляду лесі українкисправила, поза всякими сумнівами, мати (ю. кузьминець).б і мабуть, за мною сніжок побіжить, сліди загрібаючи в жмуток(п. воронько).в а може, ви знаєте, що мені сниться, як в полі хвилюється ярапшениця? (л. первомайський).г сонце сліпило мені очі, а ноги над стежкою, здавалося, не йшли,апливли (в. шевчук).
2. Яке слово за походженням: власне українське чи запозичене. Запозичене.
3. Чи належить слово до активного словникового запасу (можливо, є застарілим або неологізмом). Застаріле (професія ,заняття )
4. Пояснити, є слово загальновживаним чи обмеженим у вживанні (наприклад, діалектним, професійним словом або терміном).
загальновживане - "Таємниці писемницького ремесла, або теслярське ремесло , народні ремесла"
5. Пояснити, до багатозначних чи однозначних слів воно належить. однозначне
6. Визначити, у прямому чи переносному значенні вжите слово.
7. Назвати його омоніми, синоніми, антоніми (якщо є). Синоніми- майстерність, справа, спеціальність професія
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». 1 дійсно, без хліба не буває смачною иайвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.