...А пси ще вдосвіта валували на Солом’янці, а вороння чорними хмарами напливало з лісів і байраків, а солом’янці осудливо хитали головами, наштрикнутими на гостряки парканів, а тітка Дора, збираючи мене й дядька в далеку дорогу, зловісно пророкувала солодкий кінець подорожі в солом’янських палісадниках, де саме достигають полуниці, густо-червоні, наче краплі ранкового сонця, де наливається яблучним соком налив, де попід штахетами рясно грониться смородина, а в літніх кухоньках духмяно жаркотять яєчні з ніжно-рожевим солом’янським салом, де дівчата тілисті, наче зшиті з пампушок, а очі в них звабливі, вологі, і це божевілля, безглуздя, безум, шаленство, дурість - жертвувати літом, відпусткою, канікулами, а то й важити життям після стількох майже безслідних експедицій... (В. Дрозд).

А. Знайдіть у тексті синоніми, випишіть їх і визначте, до якого типу (абсолютні - відносні; позатекстові - контекстуальні) вони належать і яку стилістичну роль відіграють.

ответыКаждый день мы вступаем в контакт со многими людьми ‒ с близкими и родными людьми в семейной обстановке, с посторонним - по дороге на работу, в общественном транспорте, с коллегами – в офисе. Отдельным людям мы позволяем приближаться весьма близко и даже обнимать нас, от других людей на бессознательном уровне стараемся избегать общения ‒ то есть, придерживаемся установленной дистанции с различными людьми. В зависимости от того, как мы относимся к человеку, в каких мы с ним отношениях, мы придерживаемся с ним обусловленной дистанции при коммуникации

значит слушай

Объяснение:

Старосовяньска найстарша літературна мова слов'ян.

Староцерковнослов'янську не слід змішувати з сучасною церковнослов'янською, а також з іншими стародавніми слов'янськими мовами — давньоруською

В українській термінології вживають різні назви для цієї мови: давньоболгарська, староболгарська, старослов'янська, церковнослов'янська, староцерковнослов'янська мова. Втім, два перші терміни вживають нечасто. Терміни староцерковнослов'янська та церковнослов'янська не рівнозначні, їх уживають поряд як два щаблі історичного розвитку мови, при чому уточнюють, про церковнослов'янську мову якої саме редакції йдеться.