Влаштувати цю вечірку ми вирішили несподівано. Ми запросили всіх, навіть тих, хто нам не подобався. Оскільки був початок вересня, вечір назвали різдвяним, а гостей за на ленч, чай та обід. Треба готувати цілі гори їжі, тож мама з кулінарними книгами чаклувала на кухні з цілий день, і з нею можна було говорити на теми, що стосувалися кулінарії. До підготовки взялися заздалегідь і з таким ентузіазмом, що всі буквально падали з ніг, перевтомлені й роздратовані. Наші вечірки ніколи не проходили за планом. Завжди в останню хвилину щось траплялося, і наш проект летів шкереберть. За багато років ми вже звикли до цього , інакше наш різдвяний вечір з самого початку був би приречений на провал, бо ним майже повністю заволоділи звірі. А почалося з золотих рибок. За кілька днів до того мені пощастило впіймати водяну черепаху, яку я назвав Старим Шльопом. Я задумав урочисто відзначити пам’ятну подію. Я вирішив перебудувати черепашачий ставок, тобто старі ночви. Я роздобув великий прямокутний резервуар від оливкової олії і прикрасив його. Оформлення вийшло дуже натуральне і, здається, сподобалось черепахам та водяним вужам. Але мені здавалося, що чогось їй бракувало. Я вирішив пустити туди золотих рибок. Після снідання я помчав подивитись на золотих рибок, і побачив, що двох з них вже не було. Вчора на радощах я забув, що і черепахи, і водяні вужі полюбляють поласувати рибкою. Довелося відсадити рептилій в бляшанки з-під гасу. Поки я чистив та годував Сорок, надійшов час ленчу. Ось-ось могли з’явитися перші гості. Я підійшов до свого ставка і раптом побачив, що хтось виставив банку з вужами на осоння. Мляві, перегріті сонцем плазуни лежали на поверхні води. Я злякався, що вони вже здохли. Тільки невідкладна до могла врятувати їх. Схопивши банку, я метнувся в дім. Мама була на кухні, втомлена й неуважна. Я розповів про халепу і додав, що єдиний рятунок для вужів — це тривале перебування в прохолодній воді. Чи можна помістити їх у ванну на годинку? — Так, синку. Гадаю, це до А проте, все ж таки попитай, чи нікому зараз не потрібна ванна. І не забудь потім зробити дезинфекцію, добре? Я наповнив ванну водою і обережно опустив туди вужів. За кілька хвилин вони почали оживати. Зрадівши, я лишив їх відмокати у воді, а сам пішов перевдягатись. На зворотньому шляху я завернув на веранду, щоб оцінити стіл, накритий у тіні виноградного листя. І побачив, що в центрі столу, на вазі з квітами сиділи Сороки. Ножі й виделки були розкидані, вершкове масло порозмазуване по тарілках, і масні відбитки пташиних лапок розбігались по всій скатерці. Перець та сіль оздоблювали уламки розбитої соусниці з гострим соусом чатні. І на довершення всього незрівнянні Сороки перекинули на святковий стіл глечик з водою.
З гнізда малі злетіли солов'ята. І солов'їха струшує крило (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 76); Квочка з курчатами кублилась на грядках і.. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14) Ваше довір'я до мене і таку повагу, якої я, може, й не заслужила (Леся Українка, V, 1956, 129); Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84) — Американський журналіст і фоторепортер брали у мене інтерв'ю, допитувалися, як потерпів Київ від окупації (Натан Рибак, Час, 1960, 191);
До підготовки взялися заздалегідь і з таким ентузіазмом, що всі буквально падали з ніг, перевтомлені й роздратовані. Наші вечірки ніколи не проходили за планом. Завжди в останню хвилину щось траплялося, і наш проект летів шкереберть. За багато років ми вже звикли до цього , інакше наш різдвяний вечір з самого початку був би приречений на провал, бо ним майже повністю заволоділи звірі. А почалося з золотих рибок.
За кілька днів до того мені пощастило впіймати водяну черепаху, яку я назвав Старим Шльопом. Я задумав урочисто відзначити пам’ятну подію. Я вирішив перебудувати черепашачий ставок, тобто старі ночви. Я роздобув великий прямокутний резервуар від оливкової олії і прикрасив його. Оформлення вийшло дуже натуральне і, здається, сподобалось черепахам та водяним вужам. Але мені здавалося, що чогось їй бракувало. Я вирішив пустити туди золотих рибок.
Після снідання я помчав подивитись на золотих рибок, і побачив, що двох з них вже не було. Вчора на радощах я забув, що і черепахи, і водяні вужі полюбляють поласувати рибкою.
Довелося відсадити рептилій в бляшанки з-під гасу. Поки я чистив та годував Сорок, надійшов час ленчу. Ось-ось могли з’явитися перші гості. Я підійшов до свого ставка і раптом побачив, що хтось виставив банку з вужами на осоння. Мляві, перегріті сонцем плазуни лежали на поверхні води. Я злякався, що вони вже здохли. Тільки невідкладна до могла врятувати їх. Схопивши банку, я метнувся в дім. Мама була на кухні, втомлена й неуважна.
Я розповів про халепу і додав, що єдиний рятунок для вужів — це тривале перебування в прохолодній воді. Чи можна помістити їх у ванну на годинку?
— Так, синку. Гадаю, це до А проте, все ж таки попитай, чи нікому зараз не потрібна ванна. І не забудь потім зробити дезинфекцію, добре?
Я наповнив ванну водою і обережно опустив туди вужів. За кілька хвилин вони почали оживати.
Зрадівши, я лишив їх відмокати у воді, а сам пішов перевдягатись. На зворотньому шляху я завернув на веранду, щоб оцінити стіл, накритий у тіні виноградного листя. І побачив, що в центрі столу, на вазі з квітами сиділи Сороки. Ножі й виделки були розкидані, вершкове масло порозмазуване по тарілках, і масні відбитки пташиних лапок розбігались по всій скатерці. Перець та сіль оздоблювали уламки розбитої соусниці з гострим соусом чатні. І на довершення всього незрівнянні Сороки перекинули на святковий стіл глечик з водою.
Ваше довір'я до мене і таку повагу, якої я, може, й не заслужила (Леся Українка, V, 1956, 129); Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84) — Американський журналіст і фоторепортер брали у мене інтерв'ю, допитувалися, як потерпів Київ від окупації (Натан Рибак, Час, 1960, 191);