Багата кутя

Харчува (н,нн)я й страви (В,в)олинян були тісно пов'язані з релігією та обрядами. Найвиразніше це проявляється у святковій та обрядовій їжї.

Показовими в йьому плані є страви різдвяно(?)новорічного циклу. Вечір напер(е,и)додні (Р,р)іздва називався Багатою кутею(?) або Вілією. До нього ретельно готувалися(?) вірячи(?) що багата й різноманітні вечеря в цей день заб(е,и)зпечить бага()во в наступному році. Традиційно готували дванадцять піс(т?)них страв. Під час приготува(н,нн)я вечері(?) кожна господиня намагалася використати як(?)найбільшу кількість сільсько(?)господарських культур(?) щоб вони потрапили на святковий стіл. На (В,в)олині готували кутю переважно з пшеничного зерна(?) й лише в деяких приполіських сферах(?) ячмінну. Кутя (в,вв)ажалася головною обрядовою їжею(?) а тому з нею пов'язано чимало обрядодійств.

Так(?) першу ложку куті підкидали під стелю й за кількістю приліпл(е,и)них з(е,и)рнин пер(е,и)дбачали врожай наступного року. Іноді(?) кутю їли стоячи(?) вірячи(?) що цілий рік не болітимуть ноги. На святковому столі обов'язково мала бути риба. І коли(?) впродовж року щось залітало в око(?) потрібно було промовити(?) Кока(?) кока(?) вилети з ока(?) бо на Коляду рибу їла(?). Подекуди збер(е,и)глася заборона готвати страви з картоплі.

Після вечері зі столу не прибирали(?) а залишали на цілу ніч. Вірили в те(?) що прийдуть вечеряти душі померлих родичів.
розтавте розділові знаки та вставте букви

Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.        Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.        Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі  барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.        Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!

- Доброго дня, колего. Хочу у Вас дещо запитати.
- Вітаю Вас, будь ласка, запитуйте, а я Вам з радістю відповім. (складносурядне)
- Скажіть, як Вам вдається пекти такі чудові пиріжки і де ви цьому навчилися? (складносурядне)
- Я радий, що Вам подобається моя випічка, і я Вам відкрию деякі секрети. (складносурядне). Ніколи не засипайте борошно у молоко, а навпаки - наливайте молоко у борошно. (складносурядне).
- Так просто?
- Ні, не просто. Давайте ми з Вами зустрінемось пізніше, і я Вам розкрию, ще деякі секрети. (складносурядне)
- Домовились!