Будь ласка до ть! Знайдіть будь ласка твір найбільш підходящий до плану:
1.Далекі предки були не вибагливі до їжі.
2.Приготування борщу.
3.Традиційний стіл важко уявити без каші.
4.Вареники для українців -це свято для шлунка та душі.
5.Режим харчування.
Це по шкільній програмі, стислий Контрольний переказ.Буду дуже вдячний.)7 клас.
Прийнято вважати , що предок нашого друга - вовк , про це можуть розповісти вчені, що проводили дослідження ДНК. З цього може випливати те, що вона більше належить зграї і дружба для неї чужа.
Відповіддю на питання , чому ж саме собака може бути те , що використання особистісних якостей тварин частіше застосовується людиною. От скажіть , скільки разів ви бачили , як кішка рятує потопаючу людину , або хом'яка - поводиря , а кінь , що приносить застрелену дичину ? Напевно , жодного разу , що не дивно .
Собака стала ближчою для людини лише для того , щоб надавати до здатність до виконання наказів , простота дресирування і витривалість - головні якості , яких немає у решти домашніх тварин , а значить , вся дружба тільки і полягає в тому , що людина використовує тварина . Можливо , це егоїстично , але , принаймні цілком обгрунтовано і справедливо. Кожен отримує саме те , що йому потрібно.
півник і двоє мишенят
Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
— Коли б це його обмолотити...
— А хто молотитиме? — питається півник.
— Не я! — одказує одне мишеня.
— Не я! — каже й друге мишеня.
— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:
— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.
— А хто понесе? — питає півник.
— Не я! — гукає Круть.
— Не я! — гукає Верть.
— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:
— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:
— Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
— Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:
— Не я! — пищить Круть.
— Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:
— Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.
Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.
А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.
— Ох, і голодний я! — каже Круть.
— А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.
А півник і каже:
— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.
— Ти, — кажуть мишенята.
— А хто його обмолотив?
— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.
— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?
— Ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.
— А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?