У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків (А. Дімаров). 2) Собака Шарко весь чорний, ноги ж унизу білі, ніби взуті у фетрові сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів (М. Магера). 3) Я закінчив церковно-парафіальну школу (Б. Антоненко-Давидович). 4) Навесні, коли з купин витикаються світло-зелені гривки молоденької осоки, сторож мисливської бази Мартин Скряга бере корзину й чимчикує до болота (І. Шпиталь). 5) Панував тоді в нашому славному золотоверхому Києві князь Володимир (А. Лотоцький). 6) Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням! (Олена Пчілка).
Людська мова найтіснішим чином пов’язана з життям людини і суспільства. Одна з основних її функцій — соціальна, комунікативна. Мова — це засіб спілкування людей, вона покликана налагодити взаєморозуміння між ними. Українська мова вважається однією з найбагатших мов у світі. Вона має тривалу історію свого розвитку. Втім як і сама Україна.
Зв’язок мови з суспільством проявляється ще й у тому, що всі найвідоміші письменники, поети, громадські діячі нашої країни також увійшли в історію української мови. Адже саме вони допомагали їй розвиватися, вносячи туди зміни, перетворюючи її. Всі, без винятку талановиті митці художнього та поетичного слова впливали на українську мову через свої твори.
Важливо, що мова — це не безладний набір букв і слів. Вона являє собою систему, починаючи зі звуків і закінчуючи складними реченнями й цілими текстами. Тільки в фонетиці української мови існує настільки багато поділок звуків. Величезне багатство таїть у собі і лексика української мови. У ній існує безліч слів для позначення не тільки почуттів або дій, але навіть і для їхніх відтінків. В українській мові існують величезні ряди синонімів, антонімів, паронімів, омонімів. Тільки українська людина може дивитися своїй коханій в очі, захоплюватися очима богині, плювати в баньки сусідові і погрожувати виколоти моргали ворогові.
Словниковий запас української мови настільки розвинувся, що містить в собі дуже багато відгалужень. Це професійні, молодіжні жаргони, різноманітні таємні мови (наприклад, мова злочинного світу) тощо. Всі вони допомагають спілкуванню різних людських груп, служать для їхнього порозуміння. У сучасному світі ми розмовляємо і пишемо за до мови. Отже, у нас є усна і письмова мова. Письмова, або літературна мова єдина для всіх. А усних мов безліч. І не завжди українці люди можуть легко зрозуміти один одного. Так, наприклад, жителі сіл і маленьких міст (особливо літні) користуються словами і виразами, малознайомими або зовсім незнайомими жителям мегаполісів. І навпаки.
Не менш важливу роль мова грає в розвитку і формуванні особистості. Недарма кажуть, що яка людина — така в неї й мова. До того ж найзначніше місце грає літературна мова. Людина, яка багато читає, отримує багато додаткових знань, поширює свій словниковий запас і вчиться правильно формулювати та висловлювати свої думки. І якщо людина все це вміє, вона обов’язково буде культурною, її будуть уважно слухатися і прислухатися до її думок. А той, хто не вміє спілкуватися, ніколи не буде цікавим для оточуючих.
Отже, щоб стати вихованою і культурною людиною треба поважати рідну мову, вивчати та користуватися нею у повсякденному житті. Адже рідна мова — це частина національної культури, і тому вона дуже важлива частина життя кожної людини. Безперечно, свою рідну мову потрібно знати і берегти. Це так саме важливо, як знати і поважати мови інших народів.
Людська мова найтіснішим чином пов’язана з життям людини і суспільства. Одна з основних її функцій — соціальна, комунікативна. Мова — це засіб спілкування людей, вона покликана налагодити взаєморозуміння між ними. Українська мова вважається однією з найбагатших мов у світі. Вона має тривалу історію свого розвитку. Втім як і сама Україна.
Зв’язок мови з суспільством проявляється ще й у тому, що всі найвідоміші письменники, поети, громадські діячі нашої країни також увійшли в історію української мови. Адже саме вони допомагали їй розвиватися, вносячи туди зміни, перетворюючи її. Всі, без винятку талановиті митці художнього та поетичного слова впливали на українську мову через свої твори.
Важливо, що мова — це не безладний набір букв і слів. Вона являє собою систему, починаючи зі звуків і закінчуючи складними реченнями й цілими текстами. Тільки в фонетиці української мови існує настільки багато поділок звуків. Величезне багатство таїть у собі і лексика української мови. У ній існує безліч слів для позначення не тільки почуттів або дій, але навіть і для їхніх відтінків. В українській мові існують величезні ряди синонімів, антонімів, паронімів, омонімів. Тільки українська людина може дивитися своїй коханій в очі, захоплюватися очима богині, плювати в баньки сусідові і погрожувати виколоти моргали ворогові.
Словниковий запас української мови настільки розвинувся, що містить в собі дуже багато відгалужень. Це професійні, молодіжні жаргони, різноманітні таємні мови (наприклад, мова злочинного світу) тощо. Всі вони допомагають спілкуванню різних людських груп, служать для їхнього порозуміння. У сучасному світі ми розмовляємо і пишемо за до мови. Отже, у нас є усна і письмова мова. Письмова, або літературна мова єдина для всіх. А усних мов безліч. І не завжди українці люди можуть легко зрозуміти один одного. Так, наприклад, жителі сіл і маленьких міст (особливо літні) користуються словами і виразами, малознайомими або зовсім незнайомими жителям мегаполісів. І навпаки.
Не менш важливу роль мова грає в розвитку і формуванні особистості. Недарма кажуть, що яка людина — така в неї й мова. До того ж найзначніше місце грає літературна мова. Людина, яка багато читає, отримує багато додаткових знань, поширює свій словниковий запас і вчиться правильно формулювати та висловлювати свої думки. І якщо людина все це вміє, вона обов’язково буде культурною, її будуть уважно слухатися і прислухатися до її думок. А той, хто не вміє спілкуватися, ніколи не буде цікавим для оточуючих.
Отже, щоб стати вихованою і культурною людиною треба поважати рідну мову, вивчати та користуватися нею у повсякденному житті. Адже рідна мова — це частина національної культури, і тому вона дуже важлива частина життя кожної людини. Безперечно, свою рідну мову потрібно знати і берегти. Це так саме важливо, як знати і поважати мови інших народів.
Объяснение: