Більше половини молодих людей готові переступити через моральні норми заради успіху. Підростаюче покоління не бачить нічого поганого в збагаченні за рахунок інших, в хамстві, пияцтві, отриманні хабара, в подружній зраді і публічних проявах расизму. Також більшість спокійно ставиться до проституції і абортів. За словами заступника голови комісії Громадської палати з соціальної та демографічної політики "від третини до половини молодих людей в світі не вважають аномаліями проституцію, подружню зраду і аборти". Запитаєте ви мене, чи готовий я переступити через совість? Я не можу сказати точно на всі 100% ,що я б ніколи не переступив через себе заради успіху. Багато коли переступають через себе, совість, трактують це як безвихiдь.Кажуть, що все це на благо сім'ї, рідним, щоб купити їм ліки, їжу, забезпечити місцем проживання.С цим я також згоден, так як життя скрутити будь-якого може так, що на будь-які угоди підеш. Але всеж я вважаю що успіх не є благим, якщо заради нього треба переступити через совість. Совість і є головне мірило всіх благих вчинків, справ. Взагалі, в будь-якій ситуації завжди є два виходи, правильний і неправильний, світлий і темний, і совість якраз допомагає відчути світлий. Як би не було важко, вибравши світле, є надія на порятунок, тоді як вибравши темне, зайдеш в ще більший тупік.А те, що я маю на увазі по словом "світле", це і є рішення по совісті. ( :) пользуйтесь)
Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату.
Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
Ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. В степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. А одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
Але наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
Більше половини молодих людей готові переступити через моральні норми заради успіху. Підростаюче покоління не бачить нічого поганого в збагаченні за рахунок інших, в хамстві, пияцтві, отриманні хабара, в подружній зраді і публічних проявах расизму.
Також більшість спокійно ставиться до проституції і абортів. За словами заступника голови комісії Громадської палати з соціальної та демографічної політики "від третини до половини молодих людей в світі не вважають аномаліями проституцію, подружню зраду і аборти". Запитаєте ви мене, чи готовий я переступити через совість? Я не можу сказати точно на всі 100% ,що я б ніколи не переступив через себе заради успіху.
Багато коли переступають через себе, совість, трактують це як безвихiдь.Кажуть, що все це на благо сім'ї, рідним, щоб купити їм ліки, їжу, забезпечити місцем проживання.С цим я також згоден, так як життя скрутити будь-якого може так, що на будь-які угоди підеш.
Але всеж я вважаю що успіх не є благим, якщо заради нього треба переступити через совість. Совість і є головне мірило всіх благих вчинків, справ.
Взагалі, в будь-якій ситуації завжди є два виходи, правильний і неправильний, світлий і темний, і совість якраз допомагає відчути світлий. Як би не було важко, вибравши світле, є надія на порятунок, тоді як вибравши темне, зайдеш в ще більший тупік.А те, що я маю на увазі по словом "світле", це і є рішення по совісті. ( :) пользуйтесь)
Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату.
Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
Ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. В степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. А одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
Але наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
ну там переставь название села