Якось Марійку запросили на конкурс талантів. Вона мала співати свою авторську пісню. Вийшовши на сцену і побачивши повний зал людей, які дивились на неї дівчинка розгубилась, злякалась і втікла зі сцени. «Давайте ногового учасника», - сердито промовили члени жюрі. Марійка розплакалась і побігла. Раптом чіясь тепла рука доторкнулась до її плеча. Це була жінка, яка чула як Марійка співала за сценою готоючись до виступу. «Не пиреживай, доню, навіть море починалося з краплі», - сказала вона.
Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
Якось Марійку запросили на конкурс талантів. Вона мала співати свою авторську пісню. Вийшовши на сцену і побачивши повний зал людей, які дивились на неї дівчинка розгубилась, злякалась і втікла зі сцени. «Давайте ногового учасника», - сердито промовили члени жюрі. Марійка розплакалась і побігла. Раптом чіясь тепла рука доторкнулась до її плеча. Це була жінка, яка чула як Марійка співала за сценою готоючись до виступу. «Не пиреживай, доню, навіть море починалося з краплі», - сказала вона.