Дівчина стояла, нахилившись над щойно зв’язаним снопом і, показуючи серпом перед собою пильно дивилась на колосся і, усміхаючись, стежила, як те колосся колихалося, гойдалося, наче танцюючи, наче востаннє ведучи свій танець на лоні матері-пророди. Захоплена якимось дивним почуттям, дівчина защебетала коломийку і пішла кружляти, танцювати, не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці, заворожені грою невидимої музики, покидали роботу і теж пустилися в танець.

1. Як же далеко було молодому Стефанові до міста, що вже видніло перед ним, і до невеличкого дому на березі тихої Липи біля церковці св. Духа.
2. Нарешті Настуня, переглянувшись очима зі своїми подругами, втаємничила Стефана: Iрина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням виворожила їй будучність
3. Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть.
4. Напівпритомна Настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки.
5. Ї побачила далеко, десь дуже далеко — ряди постатей, які скрадалися тихо, як тіні, в напрямі табору.
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за до нтонації, а на письмі з обох боків за до ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.

Как прекрасно пойти иногда утром в лес! Ещё тихо, но стоит только ступить за лесной порог, как тебя встречают пробудившиеся голоса птиц. Перспектива – просто чудо! Представьте такой пейзаж: лето, солнечные лучи пробиваются через листву деревьев, поют птички, журчит родник, свистит теплый ветерок…       И была я в утреннем лесу только один раз. Да-да, но такое прекрасное ощущение я почувствовала!       Тихо качались деревья. Вот знакомая тропа, заросшая крапивой. Идёшь по ней, и выходишь к речке. Речка небольшая, но чистая. Через неё стоит мостик. Иногда мне снится утро в лесу, и во сне вижу как мы с подружкой гуляем по лесу, собираем цветы и делимся друг с другом своими девичьими секретами…