да балы Контроль знань
Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути»
1. Події у повісті “Шпага Славка Беркути” відбуваються в
А Києві Б Львові
В маленькому райцентрі Г у провінційному містечку
2. Метаморфоза, на думку Юлька, сталася з
А Юльком Б Стефком
В Славком Г Настею
3. “Виглядав пещеним мамієм, однак ніби й поганим не був”
А Славко Беркута Б Стефко Вус
В Юлько Ващук ГЛопух
4. Лілі за клас на прем’єру
А “Червоної шапочки” Б“Снігурочки”
В “Русалочки” Г“Лускунчика”
5. Славко став кращим учнем Андрія Степановича через
А півроку Б рік
В два місяці Г два роки
6. Славко Беркута поранив Юлька, бо
А трапився прикрий випадок Б він навмисне поранив противника
В хотів довести, що не все йде в руки легко
Г думав похизуватися перед Лілі
7. Беркута не погоджується з думкою Юлька, що
А він прийшов його пошкодувати Б він заздрить Ващукові
В все в порядку Г в нього на все своя думка
8. 7-Б, дізнавшись про суд над Славком
А вирішив виказати Славкові все
Б погодився, що Славко погано впливає на інших
В збунтувався й утік із виховної
Г прийняв пропозицію виключити Беркуту зі школи
9. Мама довідалася про суд над сином
А з його розповіді Б із дзвінка Варвари Трохимівни
В зі слів тренера Г з повістки
10. Дізнавшись про звинувачення сина, тато
А вирішив влаштувати скандал у школі
Б сказав, що більше не вірить Славкові
В був байдужим до сина
Г вирішив сам піти до школи, щоб захистити сина
11. Свою вину на Славка переклав
А Юлько Ващук Б один із старшокласників
В Стефко Вус Г Лопух
12. Події на суді розгортаються в такій послідовності:
А читання листа– заступництво Андрія Дмитровича – поява свідка– виступ Варвари Трохимівни
Б виступ Варвари Трохимівни – читання листа –заступництво Андрія Дмитровича – поява свідка
В читання листа – виступ Варвари Трохимівни – заступництво Андрія Дмитровича – поява свідка
Г читання листа– заступництво Андрія Дмитровича – виступ Варвари Трохимівни – поява свідка
У кожної людини свій характер і своі думки. Не шукай серед друзів такого ж як ти. Вони теж люди і мають свої мрії і бажання. Якщо будеш шукати у людях таких же як і ти, залишишся без друзів!Якщо б усі люди на планеті були роботами, подібними один до одного, то не було б не розмов, ні різнобарв'я, ні сварок, не було б нічого. Кожного з нас створен зі своїм вподобанням, зі своїми мріями і думками. Не треба гратись у гру "знайди своє відзеркалення", адже у тому й краса дружби - кожен може поділитись своїм.
Знай: Друг не іграшка, що втілює тебе!
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.