Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу
Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях
Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями ( повний синтаксичний розбір та в дужках яке це речення)
Кожне слово має особливе значення і походження в українській мові. Але, щоб не говорили, одне зайве слово може зробити приємно, чи навпаки - боляче. Якщо ти скажеш щось не те і образиш когось, то тобі потребується в багато раз більше слів, щоб вибачитися за це. Ще можна підняти моральний дух людини словами, зповненими віри і надії. А зараз, в такий тяжкий час, наша зброя - це українське слово, ним ми можем подолати російських нападників, що намагаються забрати нашу, чеснозароблену землю. Головне в житті - не забувати свою рідну мову!
По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.
По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.
Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.